Володимир Дрозд

Дрозд Володимир Григорович

1939-2003
Біографічна довідка

Народився у с. Петрушин Чернігівського району Чернігівської області в сім'ї колгоспників. Освіта вища. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка (1968). Працював у редакції Олишівської райгазети „Голос колгоспника", обласної молодіжної газети „Комсомолець Чернігівщини", республіканських газет „Літературна Україна", „Молодь України", у видавництві „Радянський письменник". Член Спілки письменників України (з 1962). У 1963-1966 рр. - служба в армії. У 1982-1985 рр. - головний редактор журналу „Київ". З 1992 р. - голова літфонду України; заступник голови Спілки письменників України.

Карта по творам В.Дрозда Автор книжок оповідань і повістей „Люблю сині зорі" (1962), „Парость" (1966), „Маслини" (1969), „Семирозум. Маслини" (1967), „Білий кінь Шептало" (1969), „Ирій" (1974), „Люди на землі" (1976), „Ніч у вересні" (1980), „Земля під копитами" (1981), „Три чарівні перлини" (1981), „Крик птаха у сутінках" (1982), „Самотній вовк. Балада про Сластьона" (1983), „Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок: Повість-шоу" (1994); романів „Катастрофа" (1969), „Добра вість" (1971), „Ритм життя" (1974), „Дорога до матері" (1978), „Люди на землі" (1976), „Інна Сіверська, суддя" (1985), „Спектакль" (1985), „Новосілля" (1987), „Листя землі: Книга доль і днів минущих" (1992), „Злий дух. Із житієм. Пришестя" (1999) та інших.

Переможець численних літературних конкурсів. Лауреат премії ім. А.Головка, Державної премії України ім. Т.Шевченка (1992), міжнародної премії фундації Антоновичів. Нагороджений ордером (Знак Пошани) (1989), Орденом Князя Ярослава Мудрого V ст. (08.1999).



Ирій — це країна, звідки кінщик привозить щотижня нові кінофільми, а бібліотекар — книги, і де ці кінофільми знімаються, а книги пишуться та друкуються незбагненно розумними й освіченими людьми; Ирій — це країна, де існує насправжки те ідеально прекрасне життя, про яке тобі з першого шкільного дня розповідають учителі і про яке так гарно пишеться в книгах, країна молочних рік і медових берегів...

На жаль, в Ирії немає ферм. Але я можу рубати дрова для пенсійних бабусь, доглядати хворих, читати сліпим книги, гратися з малюками в дитячих садках, малювати плакати для шкільних вечорів і парадів, чергувати в шкільному буфеті, копати картоплю на шкільному городі або садити дерева (це я добре вмію), допомагати бібліотекарці, косити траву в шкільному саду, згрібати з машин біля кочегарки вугілля, забувши на мент про своє високе покликання актора, аби лишень ви, шановний товаришу директоре, не подумали, буцім я — за п р о е к ц і є ю . . .»

...А люди ходитимуть у білих ясних одежах і рухи їхні будуть повільні, розважливі, а мова мелодійна. Вони любитимуть одне одного і казатимуть саму правду, вони житимуть у білих мармурових будинках із сферичними скляними стелями, крізь які до їхніх квартир зазиратимуть зорі, місяць та сонце, стінами їм слугуватимуть стелажі з книгами; і вечорами по роботі вони сидітимуть у квартирах-бібліотеках і слухатимуть серйозну музику, оту музику, з якої насміхається дядько Денис і вимикає приймача, коли чути ніжно-роздумливий голос рояля або скрипки; а ще ті люди майбутнього читатимуть старезні книги в грубих шкіряних обкладинках і пізнаватимуть таємниці життя, поки їхні кораблі плаватимуть у далеких Галактиках; і ті люди розмотають нитки минулого життя, як мати розмотує клубок і надибує під нитками квитанцію за торішню страховку, про яку її давно запитували в конторі; люди майбутнього знайдуть мене, що таким молодим загинув від руки солом’янського бандюги Жука, подивуються несправедливості і повернуть мене до життя, і я, подивований, щасливий, ходитиму по їхньому заквітчаному Ирію, де з-поміж шовкової трави любистку та чорнобривців (за колишнього життя ці квіти росли довкола моєї хати) випинатимуться ясно=білі півкулі будинків, а у міському саду я побачу клітку, за чавунними ґратами якої сидітиме Жук, схожий на горилу з підручника зоології; я підійду до клітки і скажу йому: «Я знав, що ти непотрібний майбутньому, а якщо й потрібний, то лишень для того, аби нові люди знали, як важко ішли вони до самих себе...»

Із книги Волдодимира Дрозда "Ірій".



Володимир Дрозд. Портрет на фоні України : методичні матеріали

Презентація "Володимир Дрозд"

Відомі земляки. Володимир Дрозд(Відео)

Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.


Література про життя та творчість Володимира Дрозда:

Антоненко П. Світ Володимира Дрозда : чернігівці відзначають 70-річчя від дня народження свого земляка - відомого українського письменника] / П.Антоненко // Сіверщина.— 2009.— 20 серп. (№34).— С. 13.

Бондаренко А. Художнє мовомислення новели Володимира Дрозда "Білий кінь Шептало" / А.Бондаренко // Дивослово.— 2004.— №11.— С.57-60.

Вінграновський М. С. У глибині дощів : повість ; Дрозд В.Г. Земля під копитами : роман / М.С. Вінграновський.— К. : "Дніпро", 1980.— 165 с.

Володимир Дрозд: «Письменник – лише уста народу» : біобібліогр. нарис / авт. нарису Л. Б. Тарнашинська ; бібліографи-упоряд.: Г. В. Волянська, Т. М. Заморіна ; наук. ред. І. О. Негрейчук ; М-во культури України, Нац. парлам. б-ка України. – К., 2013. – 176 с. – (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 15).

Горнятко-Шумилович А. Фольклорна образність "химерної" прози. Типологічні подібності "Лебединої зграї" В. Земляка, "Ирію" В. Дрозда і "Дому на горі" В. Шевчука / А.Горнятко-Шумилович // Українська мова та література.— 2004.— №15(квітень).— С.11-17.

Дашко Н. Концепція життя в романі Володимира Дрозда "Листя землі" / Н. Дашко // Слово і час.— 2008.— №1.— С. 18-24.

Дяченко-Лисенко Л. Українська література за новою програмою: ("Мій Володя... свічечка моя" (за щоденниками і листами Володимира Дрозда та книги спогадів Ірини Жиленко)) / Л. Дяченко-Лисенко, С. Коваленко // Українська мова та література.— 2008.— №22-24(червень).— С. 70-72.

Жулинський М. ...І буде сотворений Майстром світ: В. Дрозд / М. Жулинський // Слово і час.— 2004.— №8.— С.3-9.

Ісаєва О. Володимир Дрозд, "Білий кінь Шептало" : проблема людини в суспільстві, її знеособлення / О.Ісаєва // Дивослово.— 2012.— №4.— С. 16-19.

Манюх Н. Автобіографізм як особливість характеротворення у прозі Володимира Дрозда / Н.Манюх // Слово і час.— 2008.— №5.— С. 81-87.

Реп'ях С. "Білий вальс" Володимира Дрозда : [видатний письменник Чернігівщини] / С.Реп'ях // Гарт.— 2009.— 21серп. (№34).— С. 12.

Соболь В. Мандруючи "поверхами самого себе", він душу "зберіг на насіння" : ( В. Дрозд) / В.Соболь // Слово і час.— 2004.— №8.— С.9-15.

Сулима В. Смерть як життя на острові у вічності: художнє моделювання світу в романі "Острів у вічності" В. Дрозда / В.Сулима // Слово і час.— 2004.— №8.— С.4-23.

Терех А. Алегоричний зміст оповідання Володимира Дрозда "Білий кінь Шептало" : урок у 8 класі / А.Терех // Дивослово.— 2013.— №4.— С. 2-5.

ТКАЧ М. Шістдесятник Володимир Дрозд / Михась ТКАЧ // Хвиля Десни : Погляд із Чернігова : [інтернет-видання]. – Електрон. текст. та зображув. дані. – Чернігів, 2014. – Режим доступу: http://www.hvilya.com/publ/shistdesjatnik_volodimir_drozd/1-1-0-393 (дата звернення: 17.03.2016). – Назва з екрана.

Файзуліна Г. С. Міфологема світового дерева у філософському романі Володимира Дрозда "Листя Землі" / Г.С.Файзуліна // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету /Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т.Г. Шевченка.— Чернігів, 2011.— №Вип. 95 : ІІІ Всеукр. Кулішеві читання з філос. етнокультури, присвяч. пам'яті С. Б. Кримського "Феноменологія софійності в укр. культурі. Запити філос. смислів у мові, мистецтві, літературі".— С. 121-124.— (Серія: Філософські науки).

Харчук Р. Б. Покоління "батьків". неопозитивізм і неонародництво в сучасній українській прозі: В. Дрозд, Є. Гуцало, Н. Бічуя, Р. Іваничук, В. Шевчук / Р.Б.Харчук // Бібліотечка "Дивослова".— 2007.— №5.— С.17-30.

Кiлькiсть переглядiв: 713

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.