І створив Бог небо голубе,

Родючі Піски зелені трави,

Деснянські води й жито золотаве,

Птахів, що звуть у вись мене й тебе.

Людей чудових в Пісках оселив

І дав їм мову, що в душі співає,

Серця їх вільним духом окрилив,

Й нарік усе це Пісківським краєм.

М. Пузан

Піски - село Чернігівського району, центр сільської ради, якій підпорядковані села Підгірне та Єньків. Розташоване за 26 км від залізничної станції Чернігів та райцентру.

Поблизу села Піски виявлено поселення доби неоліту, бронзи та скіфосорматських часів (V ст. до н.е. - III ст. н.е.).

Піски виникли в II пол. XVII ст. Назву свою одержало від великих пісків, на яких було розташоване.

Першими поселенцями були козаки: Малець, Притиковський, Тимошенко, Павленко та ін., потомки яких живуть в селі і понині.

Землі, які оточували село, належали в свій час Вибельським сотникам: Василю Бурковському, Тимофію Туницькому та Юхиму Лобку. Пізніше ними володіли Чернігівські полковники Яків Лизогуб та Павло Полуботок.

Бідна Пісківська земля давала мізерні врожаї (3-4 ц. зернових з га.), що спочатку сповільнювало ріст села (на початку XVIII ст. - 13 дворів, на кінець - 27).

Проте, в кінці XIX ст. в Пісках було вже 123 двори з 760 жителями, а на початку XX ст. - 180 дворів.

Крім сільського господарства, пісківчани займались кустарним ремеслом (теслярством, бондарством, ткацтвом, гончарством і т.п.).

В період кріпосництва основна маса жителів села була закріпачена. Пісківськими селянами володіли різні поміщики: Пилипівські, Дуброва, Воєйков, Молявка та ін. Кращі землі належали поміщикам.

Маючи мізерні клаптики землі ( в середньому по 1,5 десятин), селяни Пісок змушені були на кабальних умовах орендувати землю у поміщиків та куркулів, батракувати, шукати заробітку в інших містах і селах.

В 1917 році Піскам належало 980 десятин землі. З них :

поміщикам - 470 десятин

куркулям - 270 десятин

середнякам - 200 десятин

біднякам - 40 десятин

Основна маса населення Пісок з радістю зустріла звістку про перемогу Жовтневої соціалістичної революції в Росії.

В січні 1918 року в селі Піски була проголошена Радянська влада та створений комбід, який розподілив конфісковану у поміщиків землю між безземельними та малоземельними селянами. Активну участь у встановленні влади рад приймали жителі села: Андросенко Матвій Овсійович, Павленко Артем Карпович, Демешко Денис Михайлович.

1920 році в селі був створений комітет незаможних селян. До нього ввійшло 14 незаможників. Вони стали опорою Радянської влади в селі. З року в рік комітет зростав, в 1929 році до його складу входило вже 55 чоловік, або 49 % всіх незаможних селян.

Село красиве, село зелене,

За Пісками сяє далина.

Ти зелений промінь в сяйві України,

Рідна придеснянська сторона.

В довоєнні часи в селі існувало два колгоспи „Новий шлях", „Нове життя". Перший очолив Павленко Василь Карпович, другий - Тимошенко Лука Петрович.

В 1931 році колгоспи об'єднались в один і залишили назву „Новий шлях". Головою колгоспу було обрано Мальця Степана Прокоповича.

В Пісках існувала філія Бобровицького споживчого товариства, роботою якої керував член управи Тимошенко О.Л. В 1930 році членами споживчої кооперації були 136 пісківчан. В сусідньому селі Підгірне в 1932 році організовано колгосп під назвою „Новий ударник". Головою обраний Сірик Митрофан Петрович. Декілька чоловік працювало на цій посаді після нього. У 1935 році головою колгоспу обраний Малець С.П., який керував до 1950 року. В цей рік об'єднали селян с. Пісок і с. Підгірного в один колгосп „Новий шлях". І очолив його Микола Кузьмович Гармаш.

Краю любий, наш рідний,

Ти під небом погідним.

Односельці за тебе на битву ходили,

Щоб ніколи, ніколи

Ми не були у неволі,

Щоб у далеч омріяну йшли.

У роки Другої Світової війни село зазнало великих збитків. Село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками 2 вересня 1941 року о 8 годині ранку. 80 чоловік опинилися на рабській роботі в Німеччині. Загарбники спалили 100 дворів, убили 33 сільчан.

У вересні 1943 року 148 стрілецька дивізія Центрального фронту вела бої за визволення Чернігова. Частина дивізії після жорстоких боїв із супротивником спочатку володіла Пісками, іншими населеними пунктами. Відкрився шлях на Чернігів. В газеті „Правда" від 22 вересня 1943 року було опубліковано кореспонденцію „Бои за Чернигов". Суха військова хроніка лаконічно повідомляє: «18 сентября наши части овладели товарной станцией, форсировали реку Десну и заняли села Выбли и Пески, расположенные за 7 - 10 км. от Чернигова». У цих боях відзначились бійці майора Савченка.

Подвиги на війні здійснювали й жителі села Пісок. Серед них директор місцевої школи Ганна Шевченко, дружина Василя Товчка - зав. Чернігівським відділом народної освіти міста. Василь Товчко з початком війни став зв'язковим підпільного обкому партії. Він прибув до Чернігова на початку жовтня 1941 року за дорученням Миколи Попудренка. Але його зрадили і він був розстріляний на території Чернігівської тюрми. Там набагато пізніше була розстріляна Ганна Шевченко. Вона дуже любила мальовничі Піски, сільську школу, започатковану в 1990 роках XIX ст., дітей, яких навчала.

Село Піски визволяв в роки війни Степан Мефодійович Лук'яненко з села Петрушин.

З перших днів звільнення від поневолювачів розпочалась боротьба за відродження села і колгоспного господарства. Вже в першу весну 1944 року всі площі були засіяні.

Під умілим керівництвом парторганізації і правління колгоспу „Новий шлях" відбудова господарства була закінчена в 1949 році ( в цьому році колгосп по врожайності перевершив довоєнний рівень). Колгоспники приступили до дальшого зміцнення господарства своєї артілі.

Згідно з постановою ЦК ВКП (б) від ЗО травня 1950 року „ Укрупнення колгоспів" у 1950 році в артіль „Новий шлях" влився колгосп з сусіднього села Підгірне „Новий ударник".

Досягнуті успіхи у відбудові колгоспного господарства створили міцну базу для дальшого економічного і культурного піднесення Пісок.

В 1950 р. колгосп „Новий шлях" одним із перших в області став міліонером.

В 50-х роках колгоспники досягли значних успіхів у вирощуванні сільськогосподарських культур та розвитку тваринництва. Голова правління Микола Кузьмович Гармаш одержав перший орден Леніна. А ланковій Осипенко Мотроні Павлівні присвоїли звання Героя Соціалістичної праці. Це було 16 червня 1950 року.

Починаючи з 1951 року, колгосп „Новий шлях"- одне з кращих господарств в області, щорічно є учасником виставки досягнень народного господарства СРСР, де визначався різними нагородами. 110 колгоспників були нагороджені орденами і медалями.

За високі врожаї льону Гармаш М.К. одержав другий Орден Леніна в 1952 році. Третій Орден Леніна вручили за успіхи в розвитку громадського тваринництва в 1953 році. В 1958 році за розвиток тваринництва Гармаш М.К. одержав четвертий Орден Леніна і золоту медаль „Серп і молот".

В 1954 році колгосп „Новий шлях" направив на навчання в Чернігівську школу по підготовці керівних кадрів для сільськогосподарського виробництва Ріпу Миколу Миколайовича, який повернувся після служби в Радянській Армії. Навчався він 4 роки. По закінченню Ріпа М.М. отримав диплом молодшого агронома. Повернувшись в господарство в березні 1958 року, його затвердили завідуючим всі тваринництвом. В травні 1962 року Ріпу М.М. обрали головою колгоспу „Перше травня" Куликівського району. В 1972 році він захворів і по його заяві звільнили. Повернувшись в село Піски, його призначили головним агрономом. В березні 1977 року, після виходу М.К.Гармаша на заслужений відпочинок, Ріпу М.М. обрали головою колгоспу „Новий шлях", і працював він до березня 1994 року. Був нагороджений Орденом „Червоного прапора", двома орденами „Знак пошани". За час праці Ріпи М.М. на посаді голови колгоспу зросла врожайність зернових, картоплі, збільшилось виробництво тваринницької продукції.

На кошти колгоспу „Новий шлях" в 1957 році на братській могилі радянських воїнів, полеглих у 1943 році у боях за визволення села від німецько-фашистських загарбників, встановлений надгробок. А в 1978 році на знак пам'яті про воїнів-односельців, що загинули на фронтах Другої Світової війни (168 чоловік), споруджено обеліск у центрі села.

12 січня 1955 року колгосп „Новий шлях" був нагороджений Всесоюзною сільськогосподарською виставкою 1954 року Дипломом І ступеня.

З 1954 по 1992 рік на кошти правління колгоспу „Новий шлях" виходила газета „Колгоспне життя". В ній друкувались здобутки колгоспу та життя сіл Пісок, Підгірного і Єньків. Майже в кожному номері газети було надруковано „Пісківський перчик".

Виробнича тваринницька дільниця для оператора машинного доїння корів Олександри Іванівни Грушун стала справжнім університетом трудової зрілості. Добре освоївши та полюбивши професію оператора, трудівниця неодноразово здобувала першість у змаганні серед колективу галузі. За трудові успіхи, вміння згуртувати навколо себе колектив Олександру Іванівну Батьківщина нагородила Орденом Трудового Червоного Прапора. Зараз Олександра Іванівна на заслуженому відпочинку.

Славиться своєю трудовою працею, як в далекі роки, так і в сучасний період оператор по відгодівлі свиней та вирощування молодняка Полетун Ганна Григорівна. 10 разів їздила вона на Всесоюзну виставку в Москву. Має ордени: Леніна, Трудового Червоного прапора, ювілейні медалі і знаки „Ударник п'ятирічки".

Величезні завдання по підвищенню продуктивності праці у сільському господарстві вирішували Республіканський та III Всесоюзний з'їзди колгоспників. Працівники сільського господарства Чернігівщини надіслали на ці з'їзди 195 делегатів.

Усім містам, всім людям світу,

Всій нашій сонячній землі

Наше село бажає миру

І тільки миру на землі.

За високі показники в роботі Микола Кузьмович Гармаш був обраний делегатом XXII з'їзду ЦК КПРС. Важко осмислити, як досягла такої висоти людина, що за плечима мала всього-на-всього лише 3 класи церковно-приходської школи. Колгосп „Новий шлях" завдяки кипучій енергії Миколи Кузьмича, сумлінності хліборобів за короткий час став справді школою господарювання. Сюди за досвідом, як вирощувати картоплю, доглядати свиней, приїжджали десятки і сотні людей. Знайомились зі школою М.К.Гармаша закордонні делегації.

Пісківчани - будівники нового життя, На нивах їх труд визріває. Пісківчани робочі — творці майбуття, Життя їхнє труд прикрашає.

37 років очолював рільничу бригаду Ніколаєнко Іван Васильович. З року в рік виборював першість у змаганні по колгоспу. Батьківщина оцінила його працю, і 26 лютого 1958 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За високі здобутки збирання і обмолоту льону Ніколаєнко І.В. у 1966 році обраний делегатом від Чернігівської області на 23 з'їзд КПРС.

У щасливий і неповторний час прийшло на пісківську землю світле й радісне свято 45-річчя з дня створення колгоспу „Новий шлях". Воно відзначалося 16 серпня 1975 року.

Встеляйте квітами дороги,

Дзвінкі виспівуйте пісні:

Сьогодні в Пісках свято,

Найкраще свято для села.

Серед сузір'я імен яскраво пломеніє прізвище богатиря сільськогосподарського виробництва Героя Соціалістичної Партії Миколи Кузьмича Гармаша. Сорок років впевнено веде він своїх однодумців славним шляхом трудових перемог. Розділити радість пісківчан приїздили делегації з усіх колгоспів району, члени бюро райкому Компартії України та райвиконком. Перший секретар Палажченко Л.І. привітав усіх присутніх зі святом та розповів про трудовий шлях поліського колгоспу та його людей. Свято закінчилось великим концертом, масовим гулянням, танцями та атракціонами.

Микола Кузьмич тільки в 1977 році пішов на заслужений відпочинок, та й то - умовно. Насправді кожна клітина його душі, пломінь мозку були зосереджені на колгоспі. І коли у членів правління виходило щось не так, Микола Кузьмич переступав поріг контори колгоспу. Поховали його в листопаді 1991 року.

За роки господарювання Ріпа Микола Миколайович добро, нажите роками, не лише зберіг, але значно примножив. Про це свідчили мільйони на банківських рахунках, високий рівень добробуту трудівників колгоспу.

В селі Піски чи не першими в районі розв'язувались соціально-культурні питання. На кошти колгоспу було побудовано і відкрито:

Двоповерхова школа - 1962 року

Двоповерховий Будинок культури - 1965 року

Відділення зв'язку - 1972 року

Двоповерховий магазин - 1975 року

Шістнадцятиквартирний будинок -1980 року

Дитячий садок - 1982 року

Сільська рада - 1985 року

Банно- пральний комбінат -1989 року

Восьмиквартирний дім - 1993 року

Фельдшерсько-акушерський пункт с. Піски - обслуговує село Підгірне (за 2 км) та Єньків (за 5 км).

Відкрито ФАП 1 серпня 1931 року в приміщенні житлового будинку, який був конфіскований і займав 2 кімнати, а 2 кімнати були відведені під житло для фельдшера. Першим завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом був Смолянко Іван Степанович. Першою санітаркою ФАПу працювала Тимошенко Ганна Титівна. 13 січня 1940 року Смолянко Іван Степанович пішов до лав Радянської Армії. Також працювали в медпункті сестра Смолянко І.С. Надія Степанівна, і сім'я Прохоренко (до вересня 1963 року).

Певний час функціонував медичний пунк і в селі Підгірне. В 1962 році в селі була побудована двоповерхова школа, а приміщення старої школи було перебудовано на ФАП і колгоспний родильний будинок.

У вересні 1963 року завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом було призначено Ленько Миколу Ілліча, 1928 року народження, який до цього вже працював завідуючим ФАПом села Стодоли Куликівського району ( з 1.08.1956 р. по вересень 1963 p.).

Завідуючою родильним будинком було призначено Ленько Лідію Іванівну 1935 року народження, яка також до цього працювала завідуючою ФАПом села Переходівка Куликівського району ( з 1.08. 1956 року по вересень 1963 p.).

З далекого 1963-го фельдшер Микола Ленько та його дружина акушерка Лідія Іванівна майже ЗО років відпрацювали „дуетом" в Пісківському фельдшерсько-акушерському пункті. М.І.Ленько створив навколо себе санітарний актив, в якому нараховувалось 27 чоловік. Разом з фельдшером вони брали активну участь у впорядкуванні села, працювали на суботниках, несли санітарні знання в маси. І в тому, що село стало населеним пунктом високої культури, велика заслуга їх і Миколи Ілліча. Микола Ілліч та Лідія Іванівна згуртували навколо себе санітарний актив, при школі та тваринницькій фермі створили санітарні пости, які неоднаразово отримували перші місця на районних та призові місця на обласних змаганнях.

На базі Пісківського ФАПу проводились районні, обласні та республіканські семінари. З 1966 року ФАП стає школою передового досвіду. В травні 1972 року побували гості з усієї республіки, ознайомилися з роботою санітарних постів. В 1978 році на базі районної центральної лікарні відбувся обласний семінар завідуючих фельдшерсько-акушерськими пунктами з Чернігівського та Ріпкінського районів. Практичні заняття змістовно пройшли на базі Пісківського ФАПу. В 1980 році Микола Ілліч наказом Міністра охорони здоров'я нагороджений значком „Відміннику охорони здоров'я". В 1983 році (повторно 1988 рік) фельдшеру Ленько М.І. та акушерці Ленько Л.І. атестаційною комісією облздороввідділу присвоєні перші кваліфікаційні категорії. В 1958 році фельдшер і акушерка нагороджені медаллю „Ветеран праці". Обоє -відмінники санітарної оборони. Микола Ілліч сцілював не лише словом та ліками, а й власною кров'ю. За активне донорство та гуманістичну діяльність у Червоному Хресті нагороджений в 1988 році нагрудним знаком М.І.Пирогова. В 1988 році первинна організація Товариства Червоного Хреста Української PCP колгоспу „Новий шлях" була затверджена школою передового досвіду по всіх розділах діяльності. Служінню благородній справі - стояти на сторожі людського здоров'я Микола Ілліч подарував 36 років і з них 29 працював в Пісках ( з 1963 по 1992 рік). М.І.Ленько -відмінник санітарної оборони СРСР, відмінник охорони здоров'я.

Ленько Лідія Іванівна господарювала в пологовому будинку. За 39 років проживання в Пісках були приклади, коли приймала пологи у трьох поколінь жінок з однієї сім'ї. Санітарний пост школи 6 років підряд виборював першість району, 2 кубки „Кращому санітарному посту". Лідія Іванівна - лектор, донор, агітатор, активна учасниця художньої самодіяльності Будинку культури. Вона нагороджена медаллю „Ветеран праці" та багатьма грамотами.

31.10. 1992 року Микола Ілліч за віком та станом здоров'я пішов на заслужений відпочинок. Завідуючою ФАПом призначено Корму Зою Омелянівну, яка сумлінно працювала до січня 2001 року, а потім переїхала до рідних у Самару, залишивши про себе добру пам'ять.

З квітня 2001 року зав. ФАПом призначено Сивакову Лесю Юріївну (нині Галенко - після заміжжя) 1981 року народження, яка щойно закінчила Чернігівське медичне училище. Леся Юріївна з дипломом фельдшера прийшла на ФАП, де 39 років господарювала бабуся - Лідія Іванівна.

Стежиною батьків пішла і дочка Лідії Іванівни - Світлана Миколаївна Притиковська. Вона працює фельдшером швидкої допомоги у ЦРЛ 20 років. А скоро до медичного полку прибуде ще один медик - син Світлани Миколаївни - Андрій Притиковський, який успішно навчається у Чернігівському медичному училищі. Отже, є ціла династія медиків: три покоління медпрацівників, яких у сім'я п'ятеро.

Вже в 1930 році в селі Піски працювала школа, яка відвідувало 87 учнів, тобто всі діти шкільного віку.

Велась активна робота по ліквідації неграмотності серед дорослого населення. На цей час в Пісках залишилось 57 неписьменних та малописьменних селян. А вже в 1932 році неписьменність була повністю ліквідована.

В 1962 році в селі була побудована нова двоповерхова восьмирічна школа ( тепер Пісківська загальноосвітня школа І-ІІ ступеня).

На даний час у школі працює 11 учителів, 10 з них мають вищу освіту, один - середню спеціальну.

Вищу категорію має учитель історії Малець Валентина Миколаївна.

І категорію - 9 учителів;

Спеціаліст - 1 учитель;

15-й розряд - 1 учитель.

За 40 років зі стін школи вийшло 600 випускників. Але нажаль з кожним роком учнів в Пісківській школі стає все менше.

Кiлькiсть переглядiв: 198

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.