„У Олишевца более соображения, остроумия и воображения, чем у соседних жителей, и вообще, ум его какой – то живой, любознательный но поверхностный, у тамошних женщин ум более положительный и глубокий”

"Чернігівські губернські відомості” 1854 рік

Село Олишівка (у другій половині ХУІІ-ХУІІІ ст. - містечко) виникло на початку XVI ст.. Суфікс -ів-к(а) утворює назви посе­лень одразу іменникові, а не прикметникові. Назва села вочевидь утворилася від прізвища чи імені власника. Перша назва як правило виникала коли задавали питання „чий?", звідси - Олишів. По­ступово село розросталося, і більш „актуальним" питанням става­ло „що це?". Відповідь - Олишівка, але вже не як власність, а як сусіднє село. Як правило села з таким суфіксом з'являються що­найменше у другої половини XVII ст. Правда, за місцевими перека­зами, село було засноване у XV ст. У наведеному Л.Студьоновою переліку олишівських сотників більшість козацького роду. Із дав­ньої шляхти згадаємо лише власників маєтностей в Олишівці на­прикінці XVIII ст. дворян Будлянських.
Вочевидь, що своє прізвище ця родина отримала від земельної власності - Будлянської землі на річках Смоліголовій та Сірховій. Вперше Будлянський „остров" згадувався у привілеях польських королів Сигізмунда II Августа 1571 р. та Стефана Баторія 1581 р., наданих Милку Бивалкевичу разом з іншими шляхтичами Любець-кого староства. Під час проведення королівських ревізій (люст-рації) 1615-1616 та 1622 рр., посесорами Будлянського „острова" були шляхтичі Милковичі.
Частина представників цього роду доводила своє дворянство наприкінці XVIII - у XIX ст. Серед дворян Чернігівської губернії у 1881 р. знаходимо таємного радника Михайла Васильовича Буд­лянського, визнаного Герольдією у дворянстві 31 серпня 1843 р..Володіли у селі землями й шляхтичі Савичі, чиєю родовою маєтністю було село Савичі (відоме за люстрацією 1616 р.. Люстрації 1615-1616 рр. та 1622 р. згадують посесорами Сільчанської землі та Химінчизни шляхтичів Савичів та Тарасевичів, які вистав­ляли з цієї землі одного коня. Якщо під час проведення люстрації 1615-1616 рр. ревізорам були пред'явлені привілеї („право вечне") Сигізмунда II Августа та Сигізмунда III, то у 1622 р. шляхтичі не змогли пред'явили документів люстраторам за причиною їхньої втрати. Під час проведення люстрацій 1622 та 1636 рр. с.Савичі згадується як належне безпосередньо до Любецького замку. З середини XVII ст. представники цієї родини покозачуються, чима­ло з них займали високі уряди в Гетьманській адміністрації. Згадає­мо, зокрема, Івана Савича (7-1670-1733) - "зачал служит 1688 году и бил в походах а именно в (1)689 году под Голтвою в ту пору когда на Украйну виходила орда, в (1)695 в казикерменском, в том же (1)695 году в озовском, в (1)697-м в таванском, в (1)698 вторично в казикерменском, да в коломацком, а в котором, тот коломацкий поход року бил, того он не упомнит, також в полеких 2-х в (1)704-м, (1 )706 году..., в (1 )707 под Белою Церковю, в (1 )708 в Глухове когда швед пришел на Украину". У 1709-1733 рр. Іван Савич зайняв уряд любецького сотника. Відомо, що у 1711 р. він володів зем­лями під с. Новоселками.

Кондратьєв І. Під Литвою, Москвою та Польщею / І. В.Кондратьєв. - Чернігів : Управління у справах преси та інформації, 2005. - С.72-74.

Містечко Олишівка як і кожен населений пункт має свою історію. Перша згадка про село відноситься до 1457 року. Історія селища та звичаї його жителів описані в книзі відомого українського етнографа О.Шишацького „Містечко Олишівка”.

Під час татарської навали спалено дощенту. В давні часи селом володіли поміщики І. Виховець, гетьман Д.Апостол, К.Розумовський, генерал-майор М.Будлянський. З 1708 р. Олишівська сотня у складі Київського полку (1654 – 1782).

За стародавніми переказами, на початку 15 століття на березі Смолянки поселилися кілька козацьких сімей. Серед густих вільхових лісів 8 хуторів. Одні з них ще й не загубили первісної назви, відтворюючи першопоселенців: Лапин Кут, Дзядзьків Кут, Лебедівка.

Річка Смолянка ділила вільховий ліс навпіл. Перші поселенці облюбували собі місця по обидва боки річки, які згодом об’єдналися двома невеликими мостами.

Плинув час, виростали сини і дочки. Створювались нові сім’ї. З’явились перші вулиці на тих дорогах, що з’єднували хутори. Поволі, але впевнено росло село.

Час змінював і назву селища: Ольховщина, Ольхівка і, нарешті, Олишівка.

З 1665 року Олишівка значиться сотенним містечком, першим сотником став козак Іван Пригара.

Розвиток ремесла і торгівлі в містечку мав досить високий рівень і був відомий за його межами. Так в той час тут було вже біля 25 торгових лавок, більше 60 винокурень, а чоботарів у селищі проживало близько 150.

Особливо відзначалися олишівці своїми шкіряними виробами ( шкури вони чинили самі). Кожевенне виробництво було одним з основних видів ремесла. Були власники, що виставляли на продаж до 300 пар чобіт, на які завжди був попит, їх вивозили на продаж в Полтавську, Катеринославську та Брянську губернії.

Часто майстри по тижню – два ходили по селах і приймали закази. В Олишівці мало хто користувався постолами і якщо вже хтось йшов у них, то це був дійсно сіромаха або ж це був не місцевий житель. У ту пору олишівці цим гордилися. В Олишівці два рази на рік ( у травні та листопаді) проходили ярмарки, на яких збиралося до 10 тисяч учасників, сходилися люди не тільки з навколишніх сіл, а й з інших губерній. Кожен день збирався базар. На ярмарку у рядах біліли сувої полотна, воно теж відрізнялося за своєю якістю від привезеного, йшла жвава торгівля карасями жовтими та сріблястими, яких виловлювали до 30 пудів у річці Смолянці.

Вирощували на продаж тютюн, на який завжди був попит. Часто його вивозили в західні райони.

Багатством Олишівки були фруктові сади, особливо яблуня, слива. Фрукти і сухофрукти завжди знаходили покупця на чернігівських базарах.

Ось таким було минуле Олишівки.

Сьогодні селище Олишівка налічує 1370 дворів, має 2300 жителів.


Хронологія подій :

1851 р.- збудовано церкву Різдва Пресвятої Богородиці

З 1860 р. діє церковнопарафіяльна школа

1895 р. – функціонує повітовий медицинський приймальний покій

1869 р.- відкрито бібліотеку-читальню

1924 р. – засновано сільгосптовариство

1936 р. – відкрито аптеку, клуб

1941-1943 р.р. – на території діє партизанський загін під керівництвом О.Я.Сироїда та Г.Т.Ренського. 1325 чол., учасників бойових дій, відзначено бойовими нагородами

1948 р. – вступило до ладу підприємство «Київтрансгаз» (нагороджене орденом Леніна 1998 р.).

1955 р. – працівники с/г підприємства, учасники Всесоюзної виставки, одержали державні трудові нагороди

1967 р. – встановлено пам’ятник Б. Хмельницькому

1969 р. – представники к-пу – делегати 3 Всесоюзного з’їзду колгоспників у Москві

1972 р. – створено Олишівський фольклорно-етнографічний ансамбль "Пряля", який виступав на Олімпіаді-80 в Москві, на Гомельському та Київському телебаченні, переможець телепередачі «Сонячні кларнети». В 1981 йому присвоєно звання «Народний самодіяльний». Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.

Відомі люди селища:

Шрамченко Михайло Миколайович - державний діяч Російської імперії ХІХ -ХХ ст., ді́йсний ста́тський радник, губернатор Нижньогородської губернії (1907–1910).

Шишацький С.В., редактор «Черниговских губернських відомостей»;

Томашевський М.П., український та російський оперний співак;

Макотрик Я.М., учасник Всеукраїнського з’їзду Рад 1922р.;

Москаленко Ф.Я., доктор філософських наук;

Масол В.А., Голова Ради Міністрів УРСР;

Лукьянец, Виталий ГригорьевичЛук'янець Віталій Григорович Лук’янець Віталій Григорович - художник-графік;

Савченко-Більський, Олександр Васильович - художник, графік, іконописець.

Бойовими нагородами відзначені:

Галецький А.К., Герой Радянського Союзу;

Гаєвський М.І.;

Зеніч Г.О.;

Лопата В.І.;

Єрмоленко К.П.;

Сакир І.І.;

Трудовими нагородами відзначені:

Рожановський М.П., Дзюб Є.А., Шевченко М.П., Горовенко М.П., Сірик С.А., Пекур Л.М., Туманюк П.А., Брагинець М.О., Литвин Г.Г., Селюченко М.М.,Мережій Н.С., Обловатна М.К., Чемель М.К., Шевченко Є.П

(з Літопису Олишівської територіальної громади)



ЛІТОПИС ОЛИШІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ (2003-2012)

2003 рік

Відзнаки

Почесною грамотою обласної ради з врученням пам”ятного знака нагороджено Галагана В.Г. – директора ТОВ “Сонат” ( 22 березня).

Почесною грамотою районної державної адміністрації нагороджено:

Матвієнко О.П. – селищного голову (22 серпня); Шевченка В.І. – диспетчера Чернігівського ЛВ УМГ(22 серпня); Гаєвську Л.О. – депутата Олишівської селищної ради, вчителя Олишівської ЗОШ І-ІІІ ст. ( 5 грудня).

Грамотою районної державної адміністрації нагороджено Приходько О.О. – оператора машинного доїння ТОВ “Сонат” (15 листопада).

ЧИТАТИ ДАЛІ,,,



ЛІТЕРАТУРА:

Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська область. смт Олишівка

КУРДАНОВ А. Злети і падіння губернатора з Олишівки / Андрій Курданов // Сіверян. літопис. – 2010. – №2-3. – С.137 – 140. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/24618/14-Kurdanov.pdf?sequence=1.

Мисюра О.О. Олишівка у вінку століть. Присвячую своїм землякам : краєзнавче видання / О.О.Мисюра.– Чернігів : Просвіта ім.Т.Шевченка. – 2010. – 128 с.

Олишевка // Историко- статистическое описание Черниговской епархии. – 1874. – Кн. 5. – С. 264 – 273. - Режим доступу.

Історія Олишівки в поштових конвертах

Шишацкий-Иллич А. В. Мѣстечко Олишевка : сочинение/ Александр Шишацкий-Иллич. – Черниговъ :Губернская типографія,1854 – 186 с.

Кiлькiсть переглядiв: 353

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.