Вознесенське (до 2016 року Улянівка )

Кількість населення - 575 осіб, дворів - 235. Відстань від райцентру - 7 км.

Центр сільської ради, якій підпорядковане селоНовоселівка. Розташована на правому березі р. Десна.

Село виникло, як козацьке поселення у середині XVII ст. Вперше згадується в 1669 році в універсалі гетьмана Многогрішного. Давня назва села - Свинь. В 1926 році село перейменовано на Володимирівку, а згодом в Улянівку.

Вознесенська церква в с. Улянівці збудована в 1921-1923 рр. Споруда дерев'яна, хрещата з прямокутними раменами. Південна і північна дільниці мають окремі входи, орієнтовані, як і центральний, на захід. Обабіч апсиди - приміщення ризниці та паламарні. Четверик середохрестя вкрито наметом на восьмерику з глухим ліхтариком. Із заходу храм сполучається з триярусною наметовою дзвіницею. Головний вхід оздоблено чотириколонним портиком із трикутним фронтоном і ліхтариком. В інтер'єрі збереглися олійні розписи, виконані Г. Коваленком. Вознесенська церква в с Улянівці - одна з найпізніших на Чернігівщині пам'яток дерев'яної монументальної архітектури. Поруч є тепла Казанська церква.

С.Новоселівка- до 1946 рокуЯцеве, центр сільської ради до 1997 р. Село виникло в XVII ст. До Новоселівської сільської ради входили села Бобровиця (засновано в XV ст.), Півці, Олександрівка (в 1919 році згадується давня назва - Глинський), які в 1999 році відійшли до території міста Чернігів.

На території Новоселівки знайдені поселення епох неоліту-бронзи (У-ІІ тис. до н.е.), ранньослов'янські (ІІ-У ст.) та давньоруські (ІХ-ХШ ст.). Біля села Півці виявлено поселення часів неоліту (УІ-ГУ тис. до н.е.) і поселення епохи бронзи (Ш-поч. І тис.до н.е.).

У селі Новоселівка населення 804 особи, дворів 266.

1901 р. - побудовано земську школу в с. Свинь.

1929 р. - створено колгосп імені 8-го Березня в селі Яцево та в 1930 році колгосп ім. Будьонного.

Жертвами Голодомору стали 15 осіб.

1943 р. - під час тимчасової німецько-фашистської окупації (8.09.1941-22.09.1943) в селі Яцеве знаходився табір для військовополонених. 21 лютого їм вдалося роззброїти охорону і вирватися на волю. За це гітлерівці помстилися на мирному населенні - вони оточили село, розстріляли і спалили 232 чоловік.

1943 р., 19 вересня - села звільнено від німецької окупації.

1959 р. - в селі Новоселівка 2 братські могили радянських воїнів, полеглих (3 чол.) при обороні села в 1941 р. та в 1943 р. під час його визволення (7 чол.). У пам'ять про загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни воїнів-односельців (46 чол.), цивільних громадян (232 чол.), спалених та розстріляних під час окупації, та воїнів- односельців села Бобровиця (всього викарбувано 712 прізвищ) споруджено обеліск у 1988 році. Під час війни загинуло 69 воїнів з с. Улянівка.

Нині діють в Улянівці ЗОНІ І—II ст., ФАП, клуб-бібліотека; в Новоселівці ЗОНІ І ст.,

ФАП, бібліотека. Працює СТОВ "Улянівське". Діють Казанська та Вознесенська церкви.

Відомі люди села:

М.Д. Светюк - кавалер чотирьох Георгіївських хрестів;

М.І. Корма -заслужений працівник сільського господарства України.

Отець Іоанн (Іван Іванович Пращур)

// Сіверські скрижалі. Краєзнавчий портрет Чернігівщини / за загал. ред. В. Ткаченка . – К. : «Дім, сад, город», 2011. –С. 618-619. – ISBN 978-966-2471-29-8.



Попередня назва походить від річки Свинь, відомої ще з часів Київської Русі. А під 1160 р. в літописі згадується село Свинковичі, яке упорядник «Літопису Руського» Л. Махновець розташовує біля устя р. Свинь – неподалік від сучасної Улянівки: «Ізяслав же Давидович … поїхав, щоб напасти зненацька, до Чернігова. Святослав же не відав про наїзд Ізяслава. Він стояв перед городом у таборі з княгинею [Катериною] і з дітьми. А був тоді недільний день, і, приїхавши до Десни навпроти [села] Свинковичів, Ізяслав на зорі переправив полки свої через Десну і послав їх грабувати»652.

Вочевидь, село Свинь, що виникло в ХVІІ ст., розташовувалося дещо в стороні і не мало нічого спільного із стародавнім поселенням, крім схожості назв. Очевидно, в даному випадку слід вести мову не про спадкоємність назв, а про те, що поселення на берегах Свині знову назвали на честь річки.За описом Д. Пащенка, «положеніе им±етъ отъ чистаго пахотного поля, наискатистомъ месте, подъ яромъ, при луге и озери називаемомъ Домаха, отъ речки Десны въ 1 в[ерсте], с левой стороны»653.

« Нова» Свинь осаджена на тих «волоках», які були відведені чернігівському магістрату та його урядовцям за привілеєм 1623 р. Провиникнення цих сіл на магістратській землі зазначено у рапорті магістрату від 2 січня 1764 р.: на 20 волоках, які надані були на уряд війта, «поселились село Березанка и деревни Свин и Киселевка, за чем то село и деревни по гетманским универсалам на ранг войта черниговского утверждены»654.

За П. Кулаковським, в околицях Чернігова осадчі чернігівського старости Мартина Калиновського «перед 1638 р. осадили Жолвинку, Масани, Півці (Певцове), Свин (Свиню), Бобровицю, Сябричі, Полуботків, Лопатин, Коти, Уланів»655.

Вперше згадується в подимному реєстрі 1638 р., який фіксує у Свині (SiołoSwiri) «10 «димів».

Наприкінці 30-х рр. ХХ ст. Свинь перейменували на честь головного більшовицького вождя Ульянова-Леніна.

652 Літопис Руський. – К., 1990. – С. 277, 568.

653 Пащенко Д. Описание Черниговского наместничества (1781 г.) – Чернигов, 1868. – С. 66.

654 ЦДІАК України. – Ф.270. – Оп. 2. – Спр. 57. – Арк. 99зв., 101зв.

655 Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618–1648. – К., 2006. – С. 287.

// Горобець С. Заснування і походження назв сіл Чернігівського району / Сергій Горобець. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2014. – С.175.


Кiлькiсть переглядiв: 242

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.