Творчий автограф Валентини Мастєрової в Олишівці

«Не знаю, навіщо пишу.

А навіщо живу?»

В. Мастєрова

Олишівська селищна бібліотека-філіал подарувала своїм читачам приємні хвилини спілкування з відомою письменницею Чернігівщини Валентиною Мастєровою, життя і доля якої переплелися з історією Поліського краю, серце і творчість якої сповнене любов'ю до України.

Валентина Миколаївна благословила у світ багато поетичних і прозових книг. Вона – відома українська письменниця, переможець літературних конкурсів «Гранослов», «У свічаді слова», лауреат Міжнародної премії ім. Василя Стуса, премії ім. Михайла Коцюбинського, літературної премії «Благовіст».

Перша книга Валентини Мастєрової «Так плакало дерево» з’явилася друком 1992 року і здобула визнання критиків та читачів. 1999 року вийшла друга книга оповiдань «Крила». За роман «Суча дочка» авторка удостоєна лiтературної премiї iм. Михайла Коцюбинського (2004 р.), цей твір номінувався на Шевченківську премію 2007 року. Улюблений роман авторки «Смарагд» зігрів теплими почуттями не одного читача. Історична повість «Мавра» розкриває маловідомі сторінки з історії життя князя Чернігівського і Тмутараканського Олега Святославовича.

Валентина Мастєрова – член Ради Національної Спілки Письменників України. Обіймала посаду головного редактора районної газети «Наш кpай».

У багатьох творах авторки рядки дзвенять болем за долю України, її майбутнє. Цей чистий передзвін неможливо не почути і не відчути. Бо Україна для неї – це й блакитні стрічки рік, це мальовниче Полісся, прекрасне у будь-яку пору року і люди – прості і герої. Письменниця пропускає крізь себе не лише радість, а також біль і розчарування, тривогу і смуток – все те, що відобразилось на біографіях українців, кожної людини та її рідної Батьківщини – України. Хвилює авторку війна на сході України, болить її серце за дітей українських, що відстоюють цілісність і незалежність нашої держави.

Багато творів письменниці присвячено саме цій болючій темі. Зі щемом в серці вона прочитала оповідання «Тінь» та багато патріотичних віршів, в яких розповідає, як непокоїть її завтрашнє майбутнє України, як мріє вона про мир і спокій у нашій державі. Зворушило всіх до сліз оповідання «Щаслива баба».

Кожна творча зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела літературного слова, яке єднає всіх спраглих, що прагнуть до творчих пошуків. З прадавна джерелом духовного багатства була книга.
Нещодавно світ книг поповнився новими виданнями романів Валентини Мастєрової «Суча дочка» та «Смарагд», які видало харківське видавництво «Клуб сімейного дозвілля», написані від щирого серця та які здобули любов у тисяч і тисяч читачів. В цих творах авторка відкриває світ сучасної «Зачарованої Десни»: сіл, що вимирають, та людей з чорними від хліборобської праці руками і чистими серцями-оберегами цієї споконвічної землі.

У творчої людини є велике щастя – це народження нового твору: вірша, поеми, оповідання чи маленької мініатюри. Тоді прискорено б’ється серце, душу переповнюють незвичні хвилювання, зникає весь світ, і думки шикуються в ритмічні строфи. Звідки вони беруться ? Хто їх надиктовує ? Як дізнатись? Це – одна з найбільших таємниць людської свідомості.

Творча скарбниця Валентини Мастєрової багата і на поетичне слово. Вона дарувала свої поетичні твори емоційно і щедро та давала відповіді на всі питання.

Нелегкі випробовування випали на долю Валентини Миколаївни. У кінці шестидесятих років минулого століття село Сивки Чернігівського району, в якому народилася і проживала маленька Валя з батьками, підпадало під затоплення – створювалося Київське водосховище. Її сім'я як і сотні інших сивківців пережили примусове переселення. Те що відчувала десятирічна Валя в далекому 1967-му році викарбувалось назавжди в її серці. Не дай Бог ще раз відчути таке горе…

Валентина Миколаївна читає уривок з оповідання «Так плакало дерево», яке присвятила тим гірким подіям у Сивках, і ми доторкаємось до ще однієї трагедії українського народу. Роз’їхалися, розійшлися сивківці у різних напрямках і в різні кінці Чернігівщини. Прихистила їх і Олишівка. Сивківці, що стали олишівцями, прийшли на зустріч з Валентиною Миколаївною. З деякими письменниця не бачилась з далеких шістдесятих. Були на цій зустрічі земляків і спогади, і біль, і радість…

Подякували Валентині Миколаївні за щире літературне слово, безмежну любов до України, до людей сім'я воїна АТО Андрія Скорохода, бібліотекарі із сусідньої Топчіївки та Серединки – Людмила Годун і Марія Лещенко, вчителька української мови та літератури Ольга Бурмака, місцеві поетеси Світлана Постол та Ніна Меледіна та всі , хто в цей день відкривав для себе золото душі Валентини Мастєрової.

Продовжилась зустріч жвавим спілкуванням автора та читачів біля книжкової виставки «Золото душі Валентини Мастєрової», яку організувала сама авторка. На цій виставці були представлені перше видання книги «Так плакало дерево», «Крила», всі видання «Сучої дочки», «Смарагду», «Маври» та її книги, видані іноземною мовою.

Відповідаючи на численні запитання, Валентина Миколаївна знайомила присутніх з цікавими історіями свого життя, творчими планами, цитувала рядки улюблених творів, які найбільше припали до душі читачам. Аматори сільської сцени подарували авторці та гостям віночок українських пісень. В свою чергу письменниця передала до фонду бібліотеки свої книги з автографами. Сподіваємось, що зустріч з Валентиною Мастєровою залишила в серцях олишівців тепло і радість від спілкування, бажання прочитати ще більше творів письменників-земляків.

«Якщо птах не літає – відмирають крила, якщо людина не творить добро – відмирає серце», – так говорять у народі. Людина, яка живе на землі, повинна творити добро і розвивати ті таланти, які дав Господь. У Валентини Мастєрової є цей талант. І літературна творчість для неї – не покликання, а доля, благословенна Богом.

Тетяна Шеремет, завідувач Олишівської селищної бібліотеки-філії

Валентина Мастєрова

Кiлькiсть переглядiв: 240

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.