Чернігівська районна ЦБС

Вечір-елегія «Хотіла б я піснею стати» присвячений 145-й річниці з дня народження Лесі Українки.

У царину мудрого й красивого, правдивого і сильного, доброго і мужнього слова – слова Лесі Українки – поринули учасники вечора-елегії «Хотіла б я піснею стати», присвяченого 145-річчю з дня народження шанованої багатьма поколіннями поетеси. Цього разу літературно-мистецька вітальня «Краяни» запросила шанувальників творчості Лесі Українки до зали центральної районної бібліотеки.

ЇЇ поезія – це вогник, схожий на полум’я, що запалює душу людини. Її життя – то факел, сповнений гідності і людяності, прекрасний у своїм творчім горінні. Розгорнута літературна експозиція «Я маю в серці те, що не вмирає…», представлена центральною бібліотекою району, своїм змістом нагадала, що від часу Шевченківського слова Україна не чула такого гарячого, сильного, довірливого голосу, як голос Лесі Українки. На сторінках видань, представлених виставкою – її життєвий і творчий шлях, широкий світ поезії і драматургії, літературної критики і публіцистики, історії, етнографії, фольклору…

Запрошені переглянули відеофільм «Леся Українка. Невідоме про відоме». До присутніх звернувся директор централізованої бібліотечної системи Федос Михайлович Носенок, який наголосив на ролі бібліотек в популяризації літературного слова серед громади району та оновленні формату цієї роботи.

Начальник відділу культури Тетяна Валеріївна Мірошниченко, звертаючись до слухачів, підкреслила винятково велике значення творчості Лесі Українки в національній літературі, а її поетичний дар та громадянська позиція і сьогодні допомагає виховувати справжніх українців нової України, є доброю порадою у житті.

Почуття великого і вічного серця поетеси, де «вміщаються і батьківщина, і людство, і вся Земля», передали бібліотечній залі учасники літературно-мистецької вітальні «Краяни» – Олександра Баран (Новоселівська бібліотека), Тетяна Желада (Терехівська бібліотека), Віра Чуприна (Киселівська бібліотека), Ольга Соколенко (Павлівська бібліотека), Алла Пархоменко та Тетяна Косенко (Павлівський будинок культури).

З голосу Алли Пархоменко, яка відтворювала образ Лесі Українки, її слова звучать до нас і сьогодні: «Все життя моє – невпинне горіння… Я не гніваюсь за свої муки, не нарікаю на долю. Вони дали мені сил Прометеєвих, терпіння народного... Я йду до вас, люди! Я жива, я в серці маю те, що не вмирає!..»

Із засідання районної літературно-мистецької вітальні «Краяни».