Чернігівська районна ЦБС

Вечір поезії в музеї ім. Михайла Коцюбинського

Добре ходити у гості, особливо коли ці гостини теплі, адже зустріли тебе щиро і, здається, впустили не лише до оселі, а й до серця. Літературно-меморіальний музей-заповідник імені Михайла Коцюбинського в Чернігові – місце, куди хочеться прийти за нагоди й без неї, в ньому однаково тепло і затишно у будь-яку пору року, адже найголовніше зовсім не стіни, хоча й вони пам’ятають багато, а працівники, до яких поспішаєш, як до сонечка.

Напередодні всесвітнього дня поезії, 20 березня, колектив з Михайло-Коцюбинського відвідав музей, аби нагадати чернігівцям про свого видатного земляка Василя Еллана Блакитного. Власне, вечір поезії був присвячений трьом поетам, для яких малою батьківщиною стала чернігівська земля. Це Василь Еллан Блакитний, Марко Вороний та Адам Кацнельсон.

Василь Еллан-Блакитний – постать, яка увірвалась в літературу подібно метеориту – яскраво і потужно, аби надто швидко згоріти. Про талановитого земляка, уродженця села Козли ( нині М-Коцюбинське) розповіли бібліотекарі Шовкун Інна та Сердюк Олена. Він устиг зробити багато, наповнивши життя рухом і жагою, а відійшов у вічність надто рано, на тридцять другому році життя, однак лишив по собі те, що не горить. Поетичне слово Блакитного було голосом цілої епохи - буремної, неспокійної, динамічної. Часи змінюються, однак художні рядочки у виконанні учня одинадцятого класу М-Коцюбинської гімназії Ковгана Ярослава звучали як ніколи актуально: Тобі, Україно моя, і перший мій поклик, і подих останній тобі. Я сію слова в нивах твоїх - посію слова, хай з них виростуть трави. І квіти розквітнуть - а внуки на чоло тобі покладуть з них вінок...

Розчулила гостей музично-поетична композиція у виконанні вчительки початкових класів Томилко Юлії й педагога школи мистецтв Калюжної Катерини. Мелодія фортепіано злилася з віршем «Старовинний цілують рояль...»настільки гармонійно, що сприймалась як маленький спектакль, завдяки якому зникли час і простір, а гості лишились сам-на-сам з мистецтвом. Це була магія, вже після присутні щиро дякували за талановите виконання.

Драматично звучали поетичні рядочки, які вийшли з-під пера, на жаль, мало відомого поета Марка Вороного, сина Миколи Вороного й хрещеника Михайла Коцюбинського. Доля цієї людини вразила трагічністю, а клеймо «ворога народу» висмикнуло його ім’я з літератури на довгі роки. Однак випробування, навіть найстрашніші, не минають марно, декому вони додають сили Духу:

Господи, в день твого гніву неспинного

Дай мені мужність і віру в небеснеє,

Дай чути в шепоті саду звіриного

Царство Ісусове Хрестовоскреснеє

Спогади. Ними з якоюсь особливою світлою радістю ділились вчений секретар музею Єрмоленко Ольга Іванівна, голова обласної організації Національної Спілки письменників України Олена Конечна й лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитро Іванов. Згадували вони одну людину, поета, члена Національної Спілки письменників України Абрама Кацнельсона. Він народився у Городні, бачив пекло війни, пережив за свої 89 років різне, у поважному віці виїхав до Лос-Анджелесу, але, уявіть собі, на іншому континенті представник іншої національності, почував себе насамперед українцем:

Бо я землі вкраїнської дитя,
на ній прожив я все своє життя.
Вона – земля кохання й рідних трун,
Пророслих в ній моїх пісенних струн…

Мудрими словами було завершене свято. Йшлося в них про те, що рано чи пізно душа людини повертається не лишень до неба, вона обов’язково відвідує місця, які є рідними. А рідне - то у серці. Серця ж вирвати нікому не дано.

Олена Сердюк,

Михайло-Коцюбинське