Торкнутися неба…

Шкаруба К.Ф. Шкаруба Костянтин Федорович Коли народжується людина, у цей світ за нею приходить Мрія. Ота, яку називають справою життя. І по-справжньому щасливі лише ті, котрі знаходять своє покликання.

Коли 6 квітня далекого 1915 року в мальовничому куточку Чернігівського району (сьогодні селище Михайло-Коцюбинське) у цілком звичайній сільській сім’ї народився хлопчик, навряд чи хтось думав про небо. Малюка назвали Костянтином, але ні батько, Федір Андрійович Шкаруба, ні мати, Пелагея Карпівна, навіть припустити не могли, що справою життя їхнього сина стане саме воно – Небо. Та і як про таке думати, коли стільки справ й одвічних сільських клопотів? Федір Якович до тридцятих років працював у Чернігові візником, потім був у колгоспі теслею. Пелагея Карпівна клопоталась по господарству. А Костик ріс старанним та допитливим хлопчиком і хтозна, чи здогадувався про власне покликання, натомість – вчився.

Успішно закінчивши 7 класів, Костянтин не лишався осторонь сьогодення, вступив у лави комсомольців, навчався в педагогічному інституті (за різними джерелами згадується Чернігівський та Житомирський навчальні заклади), і таки дочекався підказки долі. Коли хлопцю виповнилось дев’ятнадцять, за закликом ЦК ВЛКСМ «Комосмол – на літаки!» юнак вступає в Одеську школу пілотів імені Поліни Осипенко. І вже там вперше сідає на літак, піднімається й нарешті торкається неба долонями. Школу пілотів Костянтин закінчує в 1938 році. Спогади його двоюрідного брата Олексія Павловича Шкаруби свідчать, що вже 1935 та 1936 роках старший брат приїздив у рідне селище у формі льотчика. Ним пишалися батьки й односельці, а учні початкової школи із завмиранням серця слухали розповіді про авіацію.

Але на молодого лейтенанта вже чекав Далекий Схід, а саме село Романівка Приморського краю, недалеко від Владивостоку. Загалом Шкаруба служив на Тихоокеанському флоті з вересня 1938 по листопад 1942 року. В трьох авіаполках він пройшов шлях від молодшого пілота до замісника командира ескадрильї, але на цьому шляху траплялося різне, власне, як і у небі. Були й злети до висот, були й труднощі, і навіть падіння. Наказ від 4 листопада 1942 року заледве не закрив небо назавжди: «За халатное отношение к выполнению лётного задания, что привело к аварии самалета ДБ-3, отсранить от летной работы и направить в дяйствующий флот с использованием в морской пехоте командиром взвода». Однак доля, певно, надто добре розуміла, що таке справжнє покликання.

Коли у грудні, Костянтин Федорович прибув у діючу армію в склад Карельського флоту, військова рада Північного флоту вирішила все таки лишити його в авіації, щоправда у якості рядового пілота. А вже 2 лютого 1943 року він був командиром зводу першої ескадрильї 24 мінно-торпедного авіаційного полку, котрий з травня 1943 року називався 9-й гвардійський Червонознаменний морський торпедно-авіаційний полк ВВС Північного флоту. Допомогли й підтримали свого друга товариші. Кістяк цієї ескадрильї складали пілоти (на чолі з капітаном Г. Д. Поповичем), з якими Костянтин служив на далекому сході в 4-му мінно-торпедному авіаполку Тихоокеанського флоту. Ці пілоти стали без перебільшення легендою радянської авіації. Здавалось, що у небі для них нема нічого неможливого.

Їхні подвиги лягли в основу радянського фільму «Торпедоносці». І недарма. За роки війни 53-м було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Чернігівська земля має повне право пишатися, адже ім’я Костянтина Федоровича Шкаруби є серед них.

Він рвався у небо, і вже 13 лютого у морському бою вперше скинув торпеду. 23 лютого у парі з В. П. Балашовим й 29 березня у парі з Б.С. Громовим здійснив торпедні атаки по конвоям супротивника. 27 лютого 1943 року потопив транспорт водотоннажністю від 1200 до1400 тон. К.Ф.Шкаруба тоді керував групою торпедоносців, котра терміново вилетіла на перехват ворожого конвою. Незважаючи на низький рівень видимості через низьку хмарність, пілоти виявили конвой. Кораблі охорони відкрили потужний вогонь, з’явилися й ворожі літаки. Декілька разів зав’язувався бій торпедоносців з винищувачами, але радянські соколи, здійснивши вдалий маневр, змогли таки відірватись від «месершмітів» й направились до ворожих кораблів. Саме наш земляк атакував головний транспорт. Влучно скинута торпеда відправила на дно транспорт, водотоннажність якого дозволяла перевезти більше 200 танків, тобто цілу танкову дивізію.

На початку квітня К.Ф. Шкарубу знайшла перша нагорода – медаль «За бойові заслуги» й орден Червоного Прапору. Останніх за час служби було присвоєно три. 1 та 23 травня, 19 і 23 червня він брав участь в торпедних атаках поблизу норвежського узбережжя, тоді два ворожі судна були затоплені групою радянських пілотів.

Важко собі навіть уявити безмір неба вгорі й такий самий простір, тільки вже водний, внизу, під крилом літака. А що тоді відчуває людина, котра керує залізним птахом, усвідомлюючи, що кожен політ, кожна атака ворога може стати фатальною? В кінці серпня 1943 року в черговій торпедній атаці він був поранений, лікування затягнулося, повернувся Костянтин Федорович у небо в лютому 1944 року.

Володіючи досвідом ведення бою, будучи замісником командира ескадрильї, Шкаруба водив пари та групи торпедоносців на виконання бойового завдання 17 березня, 7 і 23 квітня, 25 і 26 травня. 8 разів ставив міни на фарватерах військово-морських баз супротивника. Костянтин добре розумів, що значить бути підбитим над морем, тому до польотів готувався ретельно, розроблюючи маршрути, які вводили противника в оману. На ціль, як правило, виходив несподівано, діяв зважено, блискавично та рішуче. Не менш важливо, що досвідчений пілот піклувався про безпеку тих, котрими керував, бо не раз виводив групи чітким строєм з-під ворожого обстрілу. Власне, лише так і буває, коли небо – справа твого життя.

19 серпня 1944 року, через два дні після бою, за мужність і відвагу, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Указом Президії верховної ради СРСР заступник командира 1-ої авіаескадрильї 9-го гвардійського Червонознаменного морського торпедно-авіаційного полку гвардії Шкаруба Костянтин Федорович був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка». За час військових дій, уродженець чернігівської землі здійснив десятки успішних бойових польотів (різні джерела подають цифри більше 60 та більше 70 польотів), особисто потопив, знову ж таки, від 2 до 3-хворожих транспортів, 2 транспорти – в парі та декілька суден й есмінець ворога - завдяки груповим ударам.

Влітку 1945 року, вже після війни, зрадити небо Костянтин Федорович не зміг, тому став пілотом-інструктором в 4-му військово-морському авіаційному училищі. В 1947-1949 - студент Вищих офіцерських авіаційних курсів. В цей час жив за тисячі кілометрів від хатини, де вперше побачив світ, аж у Прибалтиці, однак з Риги декілька разів приїздив у Михайло-Коцюбинське, ходив вулицями свого дитинства і, напевно, мрійливо дивився у небо.

В липні 1950 року у зв’язку зі станом здоров’я вийшов у відставку, маючи звання майора. А 12 квітня (за іншими джерелами 14 березня) 1954 року здійснив свій останній політ, тільки от літака поряд не було, бо вгору піднялась душа пілота. Похований наш земляк в м. Ризі на кладовищі по вулиці Айзсаулес, 1-А. Там 39 могил воїнів. Шкаруба Костянтин Федорович – 39 у списку героїв. Далеко? Хтозна. Дехто стверджує, що земля насправді маленька, та й у льотчиків є те, що з’єднує їх з будь-якою точкою планети. Що? Звісно ж, Небо. Воно – вічне, як і пам’ять людей.

Торпедоносець Іл-4, на якому літав К. Ф. Шкаруба, нині встановлений в м. Комсомольску-на-Амурі – як пам’ятник пілоту й працівникам авіаційного заводу. В селищі Сафоново в Мурманській області бюст К. Ф. Шкаруби стоїть на Алеї героїв-авіаторів, разом з 52-ма іншими льотчиками - героями Північного флоту. Його ім’я згадується у книгах, й воно ж вибите на пам’ятному знаку, присвяченому морякам-північноморцям, в Києві.

Звісно ж, пам’ять про героя береже земля, в якій заховане коріння роду, - Чернігівщина. Ім’я відомого односельця носить вулиця в Михайло-Коцюбинському, там встановлено пам’ятну дошку. В центрі селища прізвище К.Ф. Шкаруби згадується на стелі, присвяченій Героям-односельцям. В селі Ковпита Чернігівського району, на Алеї Героїв славетний земляк дивиться у вічність з пам’ятного стенду і подумки знову та знову торкається неба... Так і має бути. Так Є.

Література:
  1. Минаков В. И. Его высота : [воспоминания о Константине Федоровиче Шкарубе] / В. И. Минаков // Минаков В. И. Торпедоносцы атакуют. Записки морского летчика / В. И. Минаков. – Л. : Лениздат, 1988. – С. 158 ; 257-282.
  2. Йолтуховский В. М. Знаменитые люди Тихоокеанского флота : биограф. справочник / В. М. Йолтуховский. – СПб : ГалеяПринт, 2011. - 388 с.
  3. Константин Федорович Шкаруба . Торпедой с воздуха : [очерк о Герое Советского Союза Шкарубе К. Ф., уроженце пгт. М.-Коцюбинское] // Героев подвиги бессмертны : очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Черниговской области / авт. очерков М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев ; сост. П. К. Коваленко, М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев. – К. : Политиздат Украины, 1982. – С. 337-338 : ил. – (Герои Советского Союза).
  4. Михайло–Коцюбинське : [в нарисі про селище згадується прізвище Героя Радянського Союзу Шкаруби К. Ф.] // Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область / П. Т. Тронько [та ін]. – К. : Інститут історії Академії наук УРСР, 1972. – С. 707.
  5. Морозов М. Э. Торпедоносцы Великой Отечественной . Их звали «смертниками» / Мирослав Морозов. – М. : Коллекция : Яуза : ЭКСМО, 2011. – С. 296.
  6. Сорокажердьев В. Они сражались в Заполярье : Герои Советского Союза, 1935-1945 : боевые биографии / В. Сорокажердьев . – Мурманск : Кн. изд.-во, 2007. – 304 с.
  7. Прохацкий А. Сочетание отваги и мастерства / А. Прохацкий // Золотые звезды тихоокеанцев : сборник / автор-сост. К. П. Прохацкий ; автор предисл. В. В. Сидоров ; худож. В. Г. Убираев. – Владивосток : Дальневост. кн. изд.-во, 1982. -384 с., [28] с. : порт.
  8. Студьонова Л. В. Шкаруба Костянтин Федорович : [нарис про Героя Радянського Союзу Шкарубу К. Ф., уродженця смт. М.-Коцюбинське ] // Студьонова Л. В. Долі, обпалені війною : докум. оповідь / ред. А. Курданов. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – С. 94-96 : фотогр.
  9. Шкаруба Констянтин Федорович : [біографія героя] // Літопис доль та днів минулих / упоряд. Г. Г. Адруг-Дараган, С. М. Горбець, А. Л. Курданов. – Чернігів : Лозовий В. М., 2013. – С.190.
  10. Шкаруба О. П. Вулиця старшого брата : [розповідь про Героя Радянського Союзу Костянтина Федоровича Шкарубу ] / Олексій Павлович Шкаруба // Наш край. – 2000. – 9 травня : фотогр.
  11. Шкаруба О. Чотири герої з однієї школи : [розповідь про брата Шкарубу К. Ф.] / Олексій Шкаруба // Наш край. – 2005. – 7 травня : фотогр.

Олена Печорна (Сердюк), член Національної спілки письменників України, бібліотекар відділу обслуговування ЦРБ (М.-Коцюбинський)

Бессмертный полк. Шкаруба Константин Федорович.


Одноворченко Степан Савелійович – командир ескадрильї 448-го ШАП.

Одноворченко Одноворченко Степан Савелійович – командир ескадрильї 448-го штурмового авіаційного полку 281-ї штурмової авіаційної дивізії 13-ої повітряної армії Ленінградського фронту.

Літав на ІЛ-2, пікірував ворожі танки, аеродроми, знищував цілі бомбами, реактивною вибухівкою, гарматним і кулеметним вогнем. Відмінно керував групами літаків над полем бою, роблячи 4 - 5 заходів на ціль. Поява в повітрі штурмовиків капітана Одноворченка викликала в ворожих станах паніку.

Кращий льотчик в полку і кращий командир ескадрильї в дивізії, так говорили про капітана Одноворченка товариші по службі. Спокійний , неговіркий, в повітрі показував надзвичайні приклади майстерності, відваги і героїзму. Головною умовою успішної роботи вважав морально-бойові якості пілота : сміливість,точність, рішучість, розрахунок .

Народився в селищі Михайло-Коцюбинське Чернігівського району, Чернігівської області 13 вересня 1914 року в селянській родині. Спочатку навчався в рідному селі, потім в місті Чернігові в школі ФЗУ. Працював електромеханіком.

Службу в Радянській армії розпочав в 1935 році, вступивши до Ворошиловградської військової авіаційної школу пілотів, яку і закінчив в 1939 році.

На фронтах Великої Вітчизняної перебував з 20 жовтня 1942 року. Воював спочатку на Волховському (з жовтня 1942 – по лютий 1944), потім на Ленінградському (в лютому-квітні, з червня 1944), та 3-му Прибалтійському (в квітні – червні 1944) фронтах.

Брав участь в прориві блокади Ленінграду в 1943 році, в липнево - серпневих операціях на Мгинському напрямку в 1943 році, в відбитті контратак ворога в районі Спаська Полость в 1943 році, в боях по звільненню Новгорода і Ленінградської області в 1944 році, в бойових операціях на Псковському та Нарвському напрямках в1944 році, в боях по прориву оборонної полоси на Карельському перешийку.

В нагородному листі читаємо : «За период пребывания на фронтах Великой Отечественной войны Одноворченко совершил 99 эффективных боевых вылетов на самолетах ИЛ-2, из них : ночью - 3 вылета, по аэродромам противника – 4 вылета, с боевой нагрузкой 600 кг – 9 вылетов, с боевой нагрузкой 500 кг с воздушным стрелком - 84 вылета.

Из 99 совершенных боевых вылетов Одноворченко совершил в качестве ведомого – 2 вылета, ведущего звена - 3, ведущего группу самолетов - 94 вылета. Всего при его лидировании в полку совершено 441 эффективных боевых вылетов. Лидировал на цель группой в составе 20 самолетов ИЛ-2».

За відмінне виконання бойових завдань, проявлені мужність і героїзм, високу організованість, чіткий порядок в ескадрильї, за уміння керувати групою літаків в повітрі над полем бою майор Одноворченко Степан Савелійович представлений до найвищої урядової нагороди - присвоєння звання Герой Радянського Союзу (23.02.1945) з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (в т.ч. 1943), орденом Олександра Невського (1943), двома орденами Вітчизняної війни І -го ступеня (1944, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки, медалями, зокрема «За оборону Ленінграда» (1943).

Після закінчення війни продовжував військову службу на командних посадах в ВПС. З 1958 року полковник Одноворченко у відставці. Помер 30 вересня 1991 року, похований в Астрахані.

Не забувають Степана Одноворченка земляки. Вулиця, на якій жив герой, з 2002 року стала носити його ім’я. Біля меморіалу Слави в центрі селища відкрито стелу на увічнення пам’яті Героїв Радянського Союзу - уродженців Михайло-Коцюбинського. В селі Ковпита на Алеї Героїв встановлено пам’ятний стенд.

Література:

1. Астраханцы Герои Советского Союза. – Астрахань, 2000.

2. Буров А. В. Твои герои – Ленинград / А.В.Буров. - Л., 1968.

3. Буров А. В. Твои Герои, Ленинград / А.В. Буров. - Л., 1970. - С.590.

4. Кирилов П. За щастя на землі. Золота Зірка нашого земляка : [про Одноворченка С. С.] / П. Кирилов // Шляхом комунізму. – 1965. –№ 38. – 30 берез. – С. 2 : фотогр.

5. Командир летающих «катюш» // За чистое небо : биографии : сборник / сост. Н. Ф. Минеев, М. И. Ялыгин. – Л. : Лениздат, 1978.

6. Нестеренко С. Вулиця імені земляка : [про вулицю Степана Одноворченка] / С. Нестеренко // Наш край. – 2006. – 6 трав. – С. 8.

7. Одноворченко Степан Савелійович : [біографія героя] // Літопис доль та днів минулих / упоряд. Г. Г. Адруг-Дараган, С. М. Горобець, А. Л. Курданов. – Чернігів : Лозовий В. М., 2013. – С.188.

8. Одноворченко Степан Савельевич. В небе Ленинграда : [очерк о Герое Советского Союза Одноворченко С. С., уроженце пгт. М.-Коцюбинское] // Героев подвиги бессмертны : очерки о Героях Советского Союза / авт. очерков М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев ; сост. П. К. Коваленко, М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев. – К. : Политиздат Украины, 1977. – С. 347-348 : ил. – (Герои Советского Союза).

9. Одноворченко Степан Савельевич. В небе Ленинграда: [очерк о Герое Советского Союза Одноворченко С. С., уроженце пгт. М.-Коцюбинское] // Героев подвиги бессмертны : очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Черниговской области / авт. очерков М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев ; сост. П. К. Коваленко, М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев. – К. : Политиздат Украины, 1982. – С. 223-224 : ил. – (Герои Советского Союза).

10. Одноворченко Степан Савельевич // Герои Советского Союза: краткий биографический словарь. Т.2 (Любов –Ящук). / пред. ред. коллегииИ. Н. Шкадов.-М.:Воениздат, 1988. - 863с.

11. Одноворченко Степан Савелійович : [нарис про Героя Радянського Союзу Одноворченко С. С., уродженця смт. М.-Коцюбинське ] // Студьонова Л. В. Долі, обпалені війною : докум. оповідь / ред. А. Курданов. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – С. 86-88 : фотогр.

12. Скуратович А. До 100-річчя від дня народження Героя Радянського Союзу Степана Одноворченка / Анатолій Скуратович // Наш край. – 2014. – 13 верес. – С. 5 : фотогр.

13. Шкаруба О. Чотири герої з однієї школи : [розповідь про Степана Савелійовича Одноворченка] / Олексій Шкаруба // Наш край. – 2005. – 7 трав. : фотогр.

14. Церковный М.Ф. Героев подвиги бессмертны / М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев.- Киев, 1982. - С.223—224.

Електронні ресурси віддаленого доступу:

15. Астраханцы Герои войны // Победа-70. Астрахань. - Режим доступу : http://pobeda70.astrgorod.ru/sites/default/files/field/image/odnovorchenko.jpg. — Назва з екрану. – Дата перегляду : 10.04.2015.

16. Герои Ленинградского неба 3 // Авиаторы и их друзья . - Режим доступу : http://avia.mirtesen.ru/blog/43843137893/Geroi-Leningradskogo-neba-3?page=1#42928941477 . — Назва з екрану. – Дата перегляду : 10.04.2015.

17. Герои Ленинградского неба 3 : [157. Одноворченко С.С.] / Поправкин // Проза.RU. – режим доступу : http://www.proza.ru/2014/01/20/2142. — Назва з екрану. — Дата публікації : 14. 06.2014. – Дата перегляду : 10.04.2015.

18. Зефиров М. «Лаптежник» против «черной смерти»: Обзор развития и действий немецкой и советсткой штурмовой авиации в ходе Второй мировой войны / Михаил Зефиров, Дмитрий Дёгтев . - Режим доступу :

http://www.e-reading.club/bookreader.php/128561/Degtev,_Zefirov_-_Laptezhnik_protiv__chernoii_smerti_._Obzor_razvitiya_i_deiistviii_nemeckoii_i_sovetskoii_shturmovoii--_voiiny.html. — Назва з екрану. – Дата перегляду : 10.04.2015.

19. Одноворченко Степан Савельевич // Навечно в памяти. Герои. – Режим доступу : http://pobeda.poklonnayagora.ru/heroes/4277.htm. - — Назва з екрану. – Дата перегляду : 10.04.2015.

20. Одноворченко Степан Савельевич . - Режим доступу : http://ilpilot.narod.ru/man/hsu/o/odnodvorchenko.html. — Назва з екрану. – Дата перегляду : 10.04.2015.

21. Одноворченко Степан Савельевич // Герои страны. – Режим доступу : http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=1429. — Назва з екрану. – Дата перегляду : 10.04.2015.

22. Одноворченко, Степан Савельевич // Википедия. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87. — Назва з екрану. — Дата публікації : 23. 02.2014. – Дата перегляду : 10.04.2015.

23. Одноворченко Степан Савельевич // Ленинград- Блокада – Подвиг . – Режим доступу: http://blokada.otrok.ru/biogr.php?l=15&n=1dss&t=1. — Назва з екрану. – Дата перегляду : 10.04.2015.

Блог "Книгозбірня на вулиці Миру"

Матеріал підготувала Інна Шовкун - зав.відділом обслуговування Чернігівської ЦРБ.


Жабинський Дмитро Іванович

Жабинський Дмитро

Жабинський Дмитро Іванович (3.02.1920 – 1945) – народився в с.Рябці, через певний час родина Жабинський переїхала до Чернігова. У 1939 р. призваний до лав армії, а через рік закінчує Вольське авіаційно-технічне училище. Учасник бойових дій з 22 червня 1941 р. Командував ескадрильєю 75-го гвардійського штурмового авіаційного полку 1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії. Приймав участь у бойових діях на Західному, Північно-Західному, Сталінградському, Південному та 4-му Українському фронтів. Старший лейтенант Д.Жабинський був нагороджений кількома бойовими орденами Червоного Прапора. У 1944 р. за бої в Криму мужнього, хороброго та талановитого штурмовика, капітана Д.Жабинського командування представило до звання Героя Радянського Союзу, яке одержав 26 жовтня 1944 р. Загинув 15 лютому 1945 р. під час виконання бойового завдання в Східній Пруссії, направивши палаючу машину на фашистські літаки. Його іменем названо вулицю в Чернігові, у містечку Мамонове Калініградської області (Росія), пароплав Балтійського пароплавства з написом на борту “Дмитро Жабинський” багато років борознив свинцеві води холодних морів.

Із книги «Літопис доль та днів минулих».- С.187.

Електронні ресурси віддаленого доступу:

1. Жабинский, Дмитрий Иванович // ВИКИПЕДИЯ. – Режим доступу : https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 . – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

2. Жабинский Дмитрий Иванович // ГЕРОИ страны. – Режим доступу : http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=6968 . – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

3. Жабинский Дмитрий Иванович // ГЕРОИ. Виртуальный музей Победы, посвященный событиям Великой Отечественной войны НАВЕЧНО В ПАМЯТИ. – Режим доступу : http://pobeda.poklonnayagora.ru/heroes/8046.htm. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

4. Жабинский Дмитрий Иванович // Первая социальная сеть о Второй Мировой войне ПОБЕДА1945. – Режим доступу : http://www.pobeda1945.su/frontovik/34861. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

5. ЖабинскийДмитрийИванович // АзБиблиотека – Люди и книги. - Режим доступу : http://www.az-libr.ru/index.htm?Persons&601/1e03a77f/index. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

6. Зефиров М. «Лаптежик» против «черной смерти»: Обзор развития и действий немецкой и советсткой штурмовой авиации в ходе Второй мировой войны / Михаил Зефиров, Дмитрий Дёгтев. - Режим доступу : http://www.e-reading.link/bookreader.php/128561/Degtev,_Zefirov_-_Laptezhnik_protiv__chernoii_smerti_._Obzor_razvitiya_i_deiistviii_nemeckoii_i_sovetskoii_shturmovoii--_voiiny.html. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

7. " Книга Памяти" - Чернигов и Черниговская область // КНИГА ПАМЯТИ УКРАИНЫ. – Режим доступу : http://www.memory-book.com.ua/people/book/50?page=2571. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

8. Кто есть кто : Ж. Жабинский Дмитрий Иванович // ВВС России. – Режим доступу : http://www.airforce.ru/staff/who_is_who/zh/zh.htm . – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

9. КНИГА ПАМЯТИ КАЛИНИНГРАДСКАЯ ОБЛАСТЬ : Ж // НАЗОВЕМ ПОИМЕННО. – Режим доступу : http://may1945-pobeda.narod.ru/tom03-ja-.htm. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

10. Недбайло А. К.В гвардейской семье / А.К.Недбайло // Военная Литература. Мемуары. - Режим доступу : http://militera.lib.ru/memo/russian/nedbaylo_ak/index.html. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 25.07.2015.

Книга о подвигах гвардейцев 75-го авиационного штурмового полка в котором служил.Дмитрий Жабинский.

Кiлькiсть переглядiв: 238

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.