Повернутися до звичайного режиму

« Символ українського героїзму»

Сценарій літературно-музичної композиції
Пам\'ятник Героям Крут Присвячується пам’яті героїв бою під Крутами.

Оформлення: вишиті рушники, державний прапор, квіти.

Розгорнуто книжкову виставку «З Україною в серці»

І учень: Минає рвучко рік за роком,

Неустанно дні пливуть,

У вік віків залізним кроком

Герої Крут

Ідуть

ІІ учень: І креслять їх осяйні тіні

В безсмертя славну путь –

В віках віків бійці нетлінні

Герої Крут

Не вмруть.

І учень: І слава їх встає не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час.

ІІ учень: Було їх триста. Триста перший –

І ти,

І учень: І я

Разом: І кожен з нас.

Ведучий 1. Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі,— присвячується.

Ведучий 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, — життя,— присвячується.

Ведучий 1: Героям, що впали в страшному бою під Крутами,— присвячується.

Ведучий 2: Шановні добродії, сьогодні, 29 січня, українська громадськість вшановує пам’ять загиблих героїв у бою під Крутами, який відбувся 96 років тому.

Учень 1: Послухай, як шумлять жита, Де стільки літ буяли січі, І смерть дивилася у вічі , І воля марилась свята.

Учень 2: Послухай стогін і збуди Порив душі, надії Квіти; Чиї сини, чиї ми діти, - Спитай і сам себе суди.

Учень 1: Земля кипіла навкруги Вмирало юне покоління… Послухай , стогне як коріння , Котре зрубали вороги.

Ведучий 1: Берестечко, Лисоня, Крути… Все це трагічні сторінки нашої історії. Бій під Крутами займає серед них особливе місце. Там на бій з жорстоким ворогом стали юнаки, які ніколи в руках і зброї не тримали, — студенти Київського університету Святого Володимира та учні гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Їх було триста. І вони поклали голови за волю України.

Ведучий 2: Йшов вісімнадцятий рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада щойно проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою. Для боротьби з «контрреволюцією» в Україну посунули війська Муравйова. У той важкий і грізний час, коли на оборону рідного краю стали лиш невеликі частини ідейних борців, у Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназій. 27 січня ці, майже не знайомі з військовою справою, юнаки виїхали на фронт. Разом з ними відбуло 250 курсантів старшинської школи. 28 січня о 4-й годині ранку поїзд зупинився на станції Крути, що між Ніжином і Бахмачем. Тут до них приєдналось близько 40 гайдамаків.

Коли від'їжджає поїзд І вибір робити треба, В кишені твоїй набої Не пустять душу до неба.

Коли від'їжджає поїзд, Ти знаєш, що був не першим, В кишені твоїй набої І дух вимагає звершень.

Звучить українська народна пісня «Куди їдеш, орле» ( виконує тріо у складі Олексія Лактіна, Ніни Дешко, Катерини Кудрик)

Ведучий 1: Увесь день готувались до бою. Старшина Лощенко пристосував вагон під бронепоїзд і з одним козаком, невеликою гарматою і кулеметом відважно пускався в бік ворога. Настав холодний похмурий ранок 29 січня. О 9-й годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки старшинської школи розташувались праворуч, а студенти — ліворуч від залізничної колії, за два кілометри на схід від станції Крути. Невдовзі розгорівся кривавий бій. Наступали матроси Балтійського флоту — їх було 6 тисяч старих вояків на майже шістсот молодих борців за волю України.

Земля дрижала. Схід вогнем горів. Сурмили сурми. Гримали гармати. А в їх очах, вогнистих та завзятих, Палав святий, благословенний гнів. Ішли, де більшість снігових полів, Де смерть взялася з вітром танцювати. Свистали кулі… Рвалися гармати, І — постаті майнули в вир вогнів. І погоріло… Порохом зайшло…

Ведучий 2: Бій був запеклим і тривав до полудня. Молоді воїни билися відчайдушно, виявляли зразки хоробрості. Та сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний, до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати». Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед… На смерть. Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

День помирав, як недобитий лебідь, Ніч перейняла невимовний біль. Здригнулись зорі в сполотнілім небі І тихо подали в криваву заметіль. Стогнали Крути і молився вітер, Цілуючи скривавлені сліди: Вас мало, діти, вас так мало, діти , Супроти п’яної московської орди. В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна. Заплакав місяць в зоряну блакить. Всі – як один… Кріпися, Україно, Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Звучить пісня слова А.Малишка, музика З.Остапенка «Хусточка червона».

Ведучий 2: Двадцять сім здорових і вісім поранених студентів потрапили в полон. Їх по-звірячому замордували і заборонили місцевим селянам поховати. З імен героїв відомі лише кілька: Володимир Шульгін, Кольченко, Омельченко, Микола Лизогуб, Пинський, Андрій Соколовський.

Ведучий 1: 1 березня 1918 р., після звільнення Києва, організаційний комітет, який очолював студент С. Король, розшукав місце загибелі своїх товаришів. Було закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалося.

Ведучий 2: 19 березня 1918 р. до Києва приїхав сумний поїзд. Родичі, друзі, знайомі прийшли розпізнавати тіла. Та пізнати було важко. Усі мертві були по-звірячому понівечені. З 8 привезених впізнали 5 студентів університету Св. Володимира, 8 студентів Українського народного університету та 5 гімназистів. Десятьох не розпізнали — так вони були понівечені. Вбитих синів батьки поховали у родинних гробівцях. Більшість убитих було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі. На Аскольдові могилі Поховали їх — Тридцять учнів- українців, Український цвіт! — По кривавій, по дорозі, Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадницька рука? – Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка… На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! — Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих, – На Аскольдовій могилі Поховали їх.

Звучить пісня «Одинока з болем».

Ведучий 1: Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року, на роковини бою під Кругами, до Аскольдової могили, до могили Героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеалам, за які життям заплатили герої.

Ведучий 2: Похорон відбувся з військовими почестями, за державний кошт. Домовини з тілами вбитих і розстріляних були вкриті малиновими китайками і поставлені на селянські вози. Похоронна процесія пройшла через місто. Під час Служби Божої і на могилі співав хор під керівництвом Олександра Кошиця. Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!»

Небо — горілиць... Кожен — справжній ЛИЦАР! Ликами століть. Лицарство іде. На Крутій Горі — триста чорнобривців. І роса рожева зранених людей.

Ще сичить мороз. У холоднім полі. Із розп'ятих рук виривають цвях. На Крутій Горі — пригорнули ВОЛЮ. В голубий любисток золоті серця.

На Крутій Горі плакали лелеки. І збирали пір'я ТРИСТА матерів. Крапала сльоза. Сходила фіалка. В безмірах вини виросли горби.

Звучить пісня «Летіли журавлики». Слова В. Приз, музика О.Стадник. Виконує Ганна Зернюк

Це правда: кров з каміння може змити дощ,

Червона місяця хустина може стерти,

Але наймення Ваші багряніш від рож

Горять у просвіті на плитах незатертих.

Ведучий: Хвилиною мовчання вшануймо пам’ять героїв Крут

Учень 1:

О, Боже наш добрий З високого неба! Молитву сьогодні

Заносим до Тебе. За тих, що боролись При станції Крути За нашу Державу Із ворогом лютим,

Учень2:

Що в битві цій впали В цю зиму криваву... Прийми їх до Себе! Прийми в Свою славу! А нам від цих Триста, О, Боже, благаєм! Любові дай вчитись До рідного Краю!

Звучить пісня слова Н.Шакун, музика А.Карпенко « Я зійду колоском».

Ведучий 1: Шановні добродії, дякуємо за увагу. До наступних зустрічей.

Кiлькiсть переглядiв: 1101

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.