Нехай земля квітує всюди, збережена трудом людей: Засідання читацького любительського клубу «Паросток»


Чернобиль - копия Полин-зоря, що обпалила світ : сценарій вечора-реквієму, присвяченого річниці Чорнобильської трагедії.

Засідання літературно-мистецької вітальні «Краяни»

(Укладач О.І. Баран - завідуюча Новоселівською сільською бібліотекою)

Чернігівська область є однією з найбільш постраждалих від наслідків цієї катастрофи. 244 населених пунктів віднесені до радіоактивно забруднених. Більше 277 тисяч або 22% населення – до категорії постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС. Область прийняла близько 2500 евакуйованих з 30-кілометрової зони, розмістила 470 переселенців із забруднених територій.

На сьогодні статус постраждалих мають понад 90 тисяч осіб. Близько 30% ліквідаторів відійшли в небуття за роки, що минули з дня аварії.

Вшануймо їх пам'ять.

Низько вклонімося тим, хто прийняв на себе удар страшної екологічної катастрофи і сьогодні серед нас:

Сьома Володимир Миколайович

Конаш Володимир Михайлович

Дорошок Микола Хомич

Місце проведення: Павлівська бібліотека-філіал,

Павлівський будинок культури

Організатори: Районна літературно-мистецька вітальня «Краяни»: Павлівська, Новоселівська, Киселівська, Терехівська бібліотеки-філіали ЦБС, Павлівський будинок культури.

Мета: Нагадати про трагічну сторінку історії нашого краю – аварію на Чорнобильській АЕС, її наслідки; вшанувати учасників її ліквідації; спонукати до вболівання за минуле своєї країни, до співчуття чужому болю, людським стражданням; поглибити знання про страшну трагедію; викликати потребу у оновленні та відродженні України.

Обладнання: У залі оформлено озвучену експозицію бібліотечних матеріалів «Чорнобильський пил по душах мете, Чорнобильський пил на роки осідає…». Оформлення сцени мінімальне.

Дійові особи:

Оповідач (ведуча)

Читці

Очевидець

Письменник

Мати

Жінка

Епіграф: Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки осідає.

Годинник життя безупинно іде.

Лиш пам'ять, лиш пам'ять про все пам’ятає.

(О. Матушек)

Тихо звучить музика П.І.Чайковського «Пори року. Весна».

На фоні стихаючої музичної заставки:

Читець 1: На Чорнобиль летять журавлі,

Про біду ще не знають вони,

Про те лихо, що сталось вночі,

І кричать переможно «курли»…

На Чорнобиль летять журавлі,

Повертають додому вони,

Та нема на даху вже гнізда –

На Чорнобиль ввірвалась біда.

Журавлі, журавлята мої!

Не ходить вам порідній землі,

Не шукать жабенят у ставку.

Хіба знали про долю таку?

Опустіло усе – і подвір’я, і гай,

Й ліс зелений зробивсь порижілий.

Не впізнав ти, журавлику, не впізнав

Того краю, де завжди селились.

Хата – пуста, занедбаний сад,

Там самотньо корова блукає.

Ось господаря жде виноград,

Та плодів вже ніхто не збирає.

У гаях не співають птахи,

У полях вже хліба не збирають.

На Чорнобиль летять журавлі,

І тужливе «курли» пропливає.

(В.Кушик. Журавлі)

Читець 2:

В спекотний рік комети

Як Сатурн і Марс

На повну міць горітимуть, однакі,

Великі землі спалить

Схований пожар,

Гарячий вітер, дрібен дощ,

Грабіжники й вояки.

Хвіст страшної комети зачепить Землю:

Люди, що втрачають волосся, шкіру і очі,

Біжать у божевільному страсі

із надр Борисфену…

(Нострадамус).

Читець 1:

«Третій ангел просурмив, і впала з неба звізда, що горіла, немов світильник. І впала і на третину рік, і на джерела вод. Ім’я цієї звізди – Полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали…». (Біблія. Новий завіт. Одкровення Святого Іоана Богослова).

До 26 квітня 1986 року – це всього лиш пророцтва, а нині це вже жорстока Книга Буття України.

Оповідач:

Полин-трава… Чорно-біль… Чорнобиль…

Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип’яті. Ту мирну, весняну, українську ніч її на берегах люди не забудуть ніколи.

Письменник: «Скільки разів зупиняли на станції реактори, скільки разів власноручно виводив перший, другий і третій блок з робочого режиму на розхолодження для планової профілактики – і ніколи не відчував найменшого страху. Було лише максимальне напруження, а потім – радісна полегша.

Чому ж зараз, коли треба зупинити четвертий блок, така тяжка хмара стоїть над душею?». (Володимир Яворівський).

Оповідач:

Перша година, 24 хвилини, 40 секунд. Містечко атомників Прип’ять ще тихо спить. Безтурботним сном спить Чорнобиль, вся Україна…

Перша година, 24 хвилини, 40 секунд. Рік 1986-й.

Письменник:

«Вибухом його викинуло з крісла.

Тріск, гуркіт, скрегіт металу, моторошний свист пари.

Важкі металеві двері впали на Миколу…

Тепла мамина рука ковзнула по чолу…

З руйновища реактора вихопився в нічне небо велетенський рухливий клубок пари, піднімався вгору і більшав, більшав, застуючи місяць і зорі над станцією, над містом, над окільними селами, полями, лісом, річечкою.

На розтрощеному вибухом даху плавився гудрон і скрапував на землю, як чорні сльози цього многогрішного століття».

(Володимир Яворівський).

Оповідач:

Перша година, 24 хвилини, 40 секунд. Рік 1986-й. Нічну темряву розірвало полум’я. Мирна, щаслива весна перестала існувати. Час ніби розділився на дві частини: «до» і «після». Цим частинам часу в народі вже давно дано назву – два кольори часу. Два кольори у долі народу – червоний і чорний. Як у відомій пісні на слова Андрія Малишка «Два кольори».

Звучить пісня «Два кольори» (Сл. А.Малишка)

Оповідач:

Країна ще нічого не знає. Сонячним ранком діти бігли до школи, відкривалися магазини, спортсмени проводили крос, люди гуляли по місту, рибалили, справляли весілля, готувалися до Великодня. А вже кілька годин тривала неоголошена атомна війна проти свого народу.

Довгі тривожні дні, придушені муром мовчання.

А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забирала найкращих.

Читець 1:

Зойкнула Земля чаїним криком:

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

…І уже ні сина, а ні мужа,

Лиш розверсті зоряні поля…

Та пліч-о-пліч стали Біль і Мужність.

Дух в Воля.

Небо і Земля.

С. Йовенко

Оповідач:

Першими до реактора по тривозі прибули пожежники на чолі з лейтенантом Володимиром Правиком. 28 чоловік затулили його собою, з них шість загинули. Пам’ятаймо їх імена – мужніх, сміливих хлопців:

Володимир Правик Василь Ігнатенко

Микола Ващук Микола Титенко

Віктор Кібенок Володимир Тищур

Вічна вам пам'ять! Схилімо голови в мовчанні перед їх безсмертним подвигом.

Хвилина мовчання.

Запалюються свічки пам’яті.

Читець 2: Хлопчики мужні, синочки, воїни честі!

Ваша смерть відмінила тисячі, може, смертей.

Ви ступили в огонь і стояли, як ті, що в Бресті

В чорні дні Вітчизняної… Нині ваш красний день!

Руки ваших батьків цілує вся Україна.

Серце ваших батьків цілує вся Білорусь.

Перед подвигом вашим схиляється вся країна,

Перед вашими дітьми вогнем сльози обпалюсь.

С.Йовенко

Оповідач:

Імена героїв Чорнобиля відомі всьому світові… У ліквідації наслідків аварії брали участь і наші земляки. Ось їхні імена:

Сьома Володимир Миколайович

Конаш Володимир Михайлович

Дорошок Микола Хомич

Для вас оці весняні квіти. Низький уклін вам і глибока шана!

Вручення квітів учасникам ліквідації аварії.

Спогади присутніх учасників.

Звучить «Пісня про Чорнобиль»(Муз. В.Вовка, сл. М.Ткаченка)

Оповідач:

Евакуація. Цей термін воєнного часу жив у пам’яті людей, що спізнали лихоліття часів Великої Вітчизняної, увірвався і в наше сьогодення. Чорнобильський буревій,

вирвав людей з обжитих місць, безжально відірвав коріння, що єднало з рідною землею.

Люди покидали оселі, худобу, речі, що вже почали випромінювати радіацію, покидали могили предків. Брали лише фотографії – як символ пам’яті.

На фоні мелодії М. Скорика:

Читець 1: Ця весна ще цвіте, наче марить:

Безоглядно, безстидно, бездонно…

А повз неї при ввімкнених фарах

Йдіть колони, колони, колони…

С.Йовенко

Оповідач:

Гірко покидати рідні місця. Які ж тоді сонячні дні стояли! Яка ж то була весна! А дорогами геть від Чорнобиля їхали автобуси, вантажівки, йшли люди. Тисячі, сотні тисяч

людей, йдучи травнем 1986-го, розуміли: до колишнього життя вороття вже не буде.

У травні було вивезено більше 90 тис. жителів, втрачено 48 тис. гектарів земельних угідь, виведено з ладу 14 промислових підприємств, 15 будівельних організацій, втрачено 900 тис. кв. метрів житла, 10 тисяч 400 приватних будинків. У життя увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення»…

Читець 2: Пристрасні промови, мітинговий бум,

А в очах дитини недитячий сум.

Невимовним болем погляди ячать,

На обличчях горя й фатуму печать.

Мітинги, промови, гасла, суєта –

Тоне у них віра і мета свята.

Атомний, космічний і трагічний час…

Діти ж наші, діти, що чекає вас?

(М.Луків)

На сцену виходить Жінка. На фоні «Адажіо» Т.Альбіоні:

Жінка: Синочку, ненароджена моя дитино!

З меча Чорнобиля упав ти на росу.

Апокаліпсисова жертва безневинна.

Цей біль у серці все життя я пронесу.

Душа моя роками за тобою тужить…

Гірким дощем її проллю в квітневі дні.

Можливо, й справді мирним атом бути мусить,

Але хіба замінить сина він мені?

Чи жертви хоч колись Чорнобиль порахує?

Чи людям стане сліз оплакати усіх?

Хто звідав опік зірки – хай мене почує,

Можливо, разом ми відмолимо цей гріх.

Синочку мій, зів’яла ніжна квітко!

Прости за все ти бідну матінку свою.

Душа моя без тебе, мов сирітка.

В дитині кожній бачу я тебе й люблю.

Про тебе пам'ять маю я очистить душу

Від безнадії, горя й дум усіх тяжких.

Нести по світу я добро й кохання мушу.

Господь, молю, нам одпусти полинний гріх!

О.Дзюба

Звучить пісня «Чорнобиль» (Муз. В.Вовка, сл. О.Довгого)

Мати:

Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в серці. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово тихо руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.

Що буде з тобою, роде мій? Розірвало, розкидало тебе, наче велику й страшну війну пережили. З убитими, пораненими, пропалими безвісти. І без землі залишилися, ніби програли цю війну.

Читець 1:

Дивлюсь на землю, на річкові води

І думаю, аж чорний від журби:

А нам казали – ви «царі природи…»

А ми ж насправді – атома раби!

Оповідач: Полум’я приборкано. Зона означена. Карти радіаційного забруднення опубліковано. Четвертий реактор зупинено. Але чи можемо ми сказати, що небезпека минула, що відчуття тривоги нас більше не турбує?

Читець 2:

Триста літ поволеньки пролине –

Стронцій розпадеться і помре, -

На новому полі неодмінно

Час його, мов попіл, приоре.

Час очистить землю незглибиму,

Оживуть і луки, і сади,

Та Чорнобиль вічно берегтиме

Хрест своєї чорної біди.

Вічно буде пам’яттю судити

Тих, хто розп’яли його в огні,

Із ребра, що стронцієм пробите,

Кров його тектиме по мені.

І.Гнатюк

Учасники по черзі:

- Гудуть екологічні дзвони. Тривогою і болем наповнені їхні звуки, б’ють на сполох найгіркішими нотами.

- В їх гулі – голоси Чорнобиля-катастрофи, яка вразила увесь світ і змусила здригнутися все людство.

- Вони нагадують: Пам’ятайте! Хай не повториться!

- Нехай земля зацвітає навесні буйним цвітом!

- Нехай пахнуть трави, співають пташки!

- Нехай повертаються журавлі до рідної оселі!

- Нехай кожен прийдешній день наповнює наші серця миром і спокоєм!

Звучить пісня «На Чорнобиль журавлі летіли» (Муз. О.Білаша, сл. Д.Павличка)

У сценарії використано:

Дзюба О. Срібний вітер. – К., 2003.

Гнатюк І. Хрест біди. – К., 1993.

Йовенко С. Вибране. – К., 1990

Костенко Л. Вибране. – К., 1989.

Кушик В. Журавлі Чорнобиля. – К., 1990.

Луків М. Доля і час. – К., 2002.

Мужність і біль Чорнобиля: Повість-хроніка. Поеми. Вірші. – К., 1988.

Матушек О. Чорнобильський вітер. – К., 1990

Олійник Б. Крик Чорнобиля. – К., 2003.

Чорнобиль. Дні випробувань: Книга свідчень. – К., 1987.

Яворівський В. Марія з полином у кінці століття: Роман. – К., 1988.

Спогади учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Фотоматеріали.

Мелодії та пісні:

Альбіоні Т. «Адажіо»

Скорик М. «Мелодії»

Чайковський П. «Пори року. Весна».

«Два кольори». (Сл. А. Малишка)

«На Чорнобиль журавлі летіли» (Муз. О. Білаша, сл.. Д. Павличка)

«Пісня про Чорнобиль» (Муз. В. Вовка, сл.. М. Ткаченка)

«Чорнобиль» (Муз. В. Вовка, сл. О. Довгого)

Кiлькiсть переглядiв: 139

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.